Сьогодні мені 29 років, маю маленького синочка, йому зараз ще й року немає. Коли мені було десь 25 років, я познайомилася з Олексієм, у нас все складалося якнайкраще, здавалося, що все добре попереду. Він був добрим та уважним до мене, як ніхто інший. А в 26 років я вийшла заміж – і все змінилося.
На наші весільні гроші, які здебільшого нам несли і дарували мої родичі, ми з Олексієм купили автомобіль, а мої тато й мама купили нам хорошу квартиру.
Здавалося б, що все у нас є для справжнього сімейного щастя, але чомусь щастя сімейного у нас зараз немає: Олексій постійно може піти куди захоче, спокійно може не ночувати вдома, потім лише сказати, мовляв, справ у мене було дуже багато, я залишився в друга чи на роботі до ранку.
Олексій влаштувався на роботу з малою заробітною платою, щоб мати більше вільного часу, бо там дуже зручний графік. Але нам на життя грошей зовсім не вистачає, які він заробляє, доводиться гарно на всьому економити.
Дуже часто, особливо останнім часом, коли все дуже подорожчало, адже ціни летять догори швидко і паливо для автомобіля теж, я прошу грошей у моїх батьків, адже на життя нам не вистачає.
Чоловік сам їздить на авто у своїх справах завжди, він постійно за рулем, а я ходжу пішки, навіть, якщо поспішаю. Батьки дуже люблять свого онука, тому все купують йому, завжди дають гроші на всі необхідні речі. А чоловік лише користується цим, він звик до такого ходу подій, Олексія влаштовує все.
Ми живемо в шлюбі 3 роки, а у мене складається таке відчуття наче він не кохає мене і ніколи не кохав, хоча до одруження все було зовсім по-іншому. Йому наче байдуже до всього в нашій сім’ї.
А я кохаю Олексія, завжди вірю, що ось-ось він зміниться, подорослішає і ми зможемо стати щасливою сім’єю, але нічого не змінюється зовсім, навіть з роками. І в душі я розумію, що так більше не можна. Я останнім часом перестала красиво одягатися, стежити за собою, хочеться для дитини більше щось купити, економлю на собі.
Останнім часом я все більше задумуюсь про те, що Олексій живе зі мною тільки через гроші.
Як змінити близьку людину? Або варто просто піти, якщо не вдається її змінити? Я втомилася про все думати одна, але хочеться, щоб у дитини був батько.
Навіть не знаю, як про все розповісти своїм батькам, адже вони нам купили квартиру після одруження і Олексій теж може на неї претендувати, якщо ми розлучимося. Тато з мамою не зможуть цього зрозуміти.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
