Марія вже давно не бачила свою подругу Стефанію, то ж дві жінки похилого віку присіли в сквері на лавочку, щоб поговорити.
– Що у тебе трапилося, розповідай. Ти чого сьогодні якась не така, Стефо?
– Ой, Маріє. Син зараз дзвонив. Каже, до вас приїду сьогодні після роботи, можна? Знову просить притулити його на кілька днів.
– Ось тобі й маєш! Ти не хочеш, щоб син в гості приїхав, чи що?
– Ну що ти, Маріє! Синові ми з батьком завжди раді. Справа не в тому…
Просто він до нас приїжджає і залишається ночувати, коли з дружиною свариться, розумієш? І, на жаль, таке все частіше зараз трапляється…
Двох тижнів, здається, не минуло з останнього разу, і ось знову «можна до вас». Значить, нема у них в сім’ї миру і злагоди.
– Ах ось в чому справа…
– Ага … Як же це набридло вже, ти не уявляєш! Ось що цій нашій принцесі-невістці треба, я зрозуміти не можу? Інша б щаслива була, а ця все незадоволена. Синові тридцять три, високий, красивий хлопець. Працює, сім’ю забезпечує, кредит сплачує. Дружина вдома сидить з дитиною, не перепрацьовується ні краплі: дитина весь день мультики дивиться в планшеті, на вечерю сосиски з макаронами – її коронна страва.
Чоловік ні слова докору їй не говорить. Так вони ще й прибиральницю наймають. Три рази в тиждень жінка ходить підлоги їй мити, інакше б зовсім в бруді б пропала. І все чоловік поганий! Ось як так, Маріє, скажи мені?
– Не діло, звичайно, це, ось так бігати кожного разу до мами. Невістка, мабуть, у тебе не подарунок. Але ти, Стефо, теж не права, вже вибач. Навіщо ти його в такі моменти у себе перетримуєш? Навіщо пускаєш ночувати?
– Тобто як це «навіщо»? Він – мій син! Виганяти його, чи що? Ось він подзвонив зараз, мовляв, увечері приїду, і що? Сказати – не приїжджай?
– Так, Стефо! Ось саме так і сказати! «Можна у вас переночувати?». – «Ні, не можна», ось і вся розмова. Жени його до дружини! У нього сім’я є і свій будинок. Нехай мириться і вирішує проблеми, а не бігає до мами кожного разу! Ну тридцять три роки хлопцю, дорослий уже!
– Маріє, ну куди гнати, якщо його дружина вже вигнала? Легко з боку поради давати. А це мій рідний син, між іншим. Куди він піде ночувати, під міст? Мені теж це все не подобається, знаєш, але я мовчу. Чи не моє це життя, не моя справа. Якщо розлучаться в кінці кінців – то самі. Не хочу брати гріх на душу, радити синові щось. Дорослий він вже, розбереться сам…
Але Марію слова подруги не переконали, вона і досі вважає, що Стефа дійсно неправа в тому, що пускає сина відсидітися після сварки і заохочує такий спосіб життя? З боку це виглядає не дуже гарно. Дитячий садок якийсь. Наступного разу треба не пускати сина на кілька днів, а «гнати до дружини». Нехай вчаться розбиратися самі. А може, син якось збереться з думками і наведе порядок у своїй родині…
Фото ілюстративне – shkolazhizni.
