Коли ми з чоловіком оголосили, що у нас буде дитина, свекруха відразу сказала: «Я приїду допомагати». Я тоді з нею сперечатися не стала, мені взагалі не до того було, та й хотілося вірити, що мама чоловіка це просто так сказала, для годиться. Але днями я зрозуміла, що свекруха таки серйозно налаштована до нас приїхати.
Природно, що в такому стані я не хочу ніяких гостей! Кажу чоловікові, щоб маму свою якось зупинив, а він – не по людськи це якось, ну я ж не скажу їй: «Не приїжджай!».
Мені 33 роки і це моя перша дитина, живемо ми з чоловіком 5 років, але спочатку ми вирішили взяти квартиру, і тільки після того, думати про дітей. Звичайно, батьки допомогли, спасибі їм! Якби довелося купувати квартиру з нуля, то ми до сорока років, напевно, тільки розплатилися, і то не факт.
Особливо насідала з онуками свекруха, останнім часом тільки про це і говорила. Живе вона одна, і їй, звичайно, нудно. Я свекрусі взагалі не хотіла говорити про дитину, бо знала її характер. Дзвонила мені по три рази на день, так раділа. Каже, я обов’язково приїду допомагати.
І відразу розгорнула бурхливу діяльність – скуповує штанці, чепчики, пеленочки. Покупки вона фотографує на телефон, розклавши на ліжку, заправленої бордовим пледом, і висилає мені – дивись, мовляв, що сьогодні купила немовляткові.
Я говорю, звичайно, що не треба так багато, не купуйте, не витрачайте гроші, але Ірина Степанівна чує тільки те, що хоче. А останнім часом почалися розмови про те, що свекруха «приїде допомагати».
– Так, привезу вам компоти, лечо, ікру кабачкову, що ще треба, ти не соромся, говори! Я в цьому році багато всього закатала, з розрахунком на вас. Як тепер довезти все це? Ну, як-небудь. Тут мене на поїзд посадять, а там у вас Денис же зустріне, мабуть? Одну мене з сумками не кинете?
Про поїздку свекруха з самого початку говорить вже так, як ніби це питання вирішене, від всіх натяки на кшталт «може, не відразу», «може, ви краще потім приїдете, коли дитина трохи підросте» – з досадою відмахується. Ніяких потім! У тому, що без її допомоги ми не обійдемося, Ірина Степанівна ні секунди не сумнівається.
Я чоловікові сказала – не потрібні мені ні гості, ні помічники зараз. Поговори, кажу, з матір’ю, нехай вона відкладе приїзд. Але чоловік каже, ну не можу ж я матері сказати – не приїжджай, як це буде виглядати? Вона всією душею до нас, подарунків накупила, лечо наробила. Переживає за дитину! Та й потім, ти згадай, хто нам грошей на квартиру дав? Де б ми були зараз без батьків?
Не знаю, що мені робити, псувати відносини з чоловіком і з його матір’ю я не хочу. Але і жити з свекрухою теж. Не треба мені ні її закруток, ні повзунків, ні допомоги. Але як правильно зробити так, щоб вона не образилася на мене на все життя.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
