fbpx
Життєві історії
Останнім часом моя сестра стала дуже часто брати у мене в борг гроші: то тисячу гривень, то півтори, то гривень 500. Віддає вона їх із запізненням, а невеликі суми десь “губляться” постійно. Щось говорити про 50-100 гривень якось незручно, але, коли сестра зателефонувала знову, я сказала, що хай все повернить, що брала, лише тоді я позичу. Краще було б і не говорити цього сестрі, адже після цього і Віра, і мама стали себе поводити зовсім по-іншому. Я не розумію в чому справа, адже я ніколи ні сестрі, ні мамі не говорила, що я дуже добре заробляю

– Непорозуміння у нас з сестрою виникло лише через гроші, через смішну, можнасказати, суму – пару тисяч гривень з копійками! – розповідає 40-річна Рая. – Стала дуже часто Віра брати у мене в борг гроші: то тисячу гривень, то півтори, то гривень 500.

– І часто так сестра позичала в тебе гроші?

– Ну, раз в тиждень обов’язково просила в борг, а то й частіше. Телефонує – не перекинеш, мовляв, невеличку суму, я в аптеці стою, на призначення фахівця для дитини не вистачає, я в понеділок аліменти отримаю, віддам тобі відразу. Я їй намагалася сказати, що на такі випадки взагалі кредитки є, і з безвідсотковим кредитом на перших тижнях, а то й місяцях. «Ой, ні, з банками зв’язуватися я не хочу!» Ну, я перерахувала їй гроші, відмовити якось незручно своїй рідній сестрі, не скажеш же, що у мене тисячігривень немає – вона не повірить мені ніколи. Хоча дне подобалося мені це дуже, чесно кажучи.

– А вона що, потім не віддавала тобі гроші?

– Віддавала, але, по-перше, завжди із запізненням гарним, а по-друге, якісь невеликі суми раз у раз «губилися» десь. Нагадувати про 50-100 гривень ніяково було, а вони накопичуються з часом. Стала я записувати. І потім в черговий раз, коли Віра попросила, щоб я позичила їй гроші, а я в поганому настрої була, все їй і сказала. Кажу, віддай спочатку те, що напозичалася раніше! Ось тобі роздруківка за три місяці, скільки брала, скільки віддала. Дві тисячі гривень десь поділися. Вона образилася, розплакалася, сказала, що я недобра людина, через кілька днів перерахувала мені 2 тисячі 200 гривень, ще й з повідомленням – більше знати не хочу тебе. Ось воно мені треба, таке, за мої ж гроші? Але зате тепер – як відшептала бабуся. Грошей більше не просить Віра в мене і не спілкується зі мною демонстративно.

– Ти хвилюєшся через це?

– Так ось ще! Навпаки, тільки радію з того, що все так склалося, спокійніше стало, ніхто не просить нічого у мене і не скаржиться на своє життя. Мама моя хвилюється. Чесно кажучи, мама вже більше всього мені проговорила вуха – помирись та помирись з Вірою, ви рідні сестри, не можна так! Потрібно спілкуватися між собою, ні в неї, ні в тебе більше в житті нікого ріднішого немає.

Раю в родині всі вважають багатою. Вона і правда живе матеріально вельми непогано: багато працює, добре заробляє, зарплата у неї в районі 20 тисяч гривень. Рая сама купила квартиру і машину, подорожує, одягається, іноді дає гроші своїй мамі-пенсіонерці.

– Вірніше, давала, поки не зрозуміла, що всі гроші відразу витікають Вірі! – розповідає Рая. – Тепер від мене йде тільки допомога, але не гроші: продукти, ходжу для мами в аптеку, купую хороші і потрібні саме їй подарунки на свята. Правда, мама і їх ухитряється передати молодшій доні. Подарувала я їй машинку посудомийну на день народження, приходжу тут днями – де машинка? Немає! Мама давай щось незрозуміле говорити всяку нісенітницю. Потім зізналася – машинка у Вірочки, їй вона потрібніше! Вона працює, і у неї двоє дітей, а мама одна, за собою тарілку помиє сама зовсім без проблем. Я кажу, мама, в орендовану квартиру навіщо їй посудомийка? Мовчить.

У Раї дітей немає, у Віри їх двоє, восьми і чотирьох років, вона пару років тому розлучилася і виховує їх сама. Працює, отримує аліменти, але більше половини доходів віддає за оренду квартири, а на всьому завжди економить. Багато в чому, звичайно, за допомогою матері, яка і з дітьми сидить, і грошенят дає їй, і продуктами ділиться.

– Про величину своєї зарплати я їм не кажу, але вони, звичайно, здогадуються, що отримую я досить добре! – розповідає Рая. – Можливо, звичайно, в своїй уяві ще й домальовують нулик, не знаю. Але міркують, мабуть, що з такими доходами гріх просити повернути невеликий борг у бідної сестри, потрібно просто забути, і все. У мене і житло своє, і машина. Але все це я купила сама! Саме тому, що до грошей ставлюся і ставилася з особливою бережністю і розумінням. А, та що там казати! На мене все одно образилися в результаті, і, напевно, це на щастя, тому що більше ніхто не дзвонить з проханнями по три рази на тиждень.

При цьому матір Віри та Раї ситуація дуже засмучує. Жінка все намагається помирити дочок.

– Не знаю, звичайно, що вона Вірі каже, але мені постійно одня повчання вимовляє – треба спілкуватися! Треба помиритися! Вона одна з дітьми, їй складно, не ображайся на неї. Ти старша, зроби крок назустріч. Тим більше, непорозуміння ваше за якусь невеличку суму грошей, для тебе ж це зовсім нічого. Я кажу, мамо, я ні з ким не сперечалася. І миритися, в очі заглядати точно нікому не збираюся. І взагалі, кажу, мамо, я не хочу на цю тему говорити, закриємо її раз і назавжди.

Але мама не заспокоюється – як би ненароком запрошує Раю то в гості, то на дачу в той час, коли там Віра з дітьми.

Як бути в такій ситуації?

А, можливо, і правда, Рая неправа, цілком могла допомогти матеріально рідній сестрі і племінникам? І дві тисячі гривень цих забула б, і все?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – news.dtkt.

You cannot copy content of this page