fbpx
Життєві історії
Останнім часом моя родина відвернулася від мене: родичі не кличуть на свята, не беруть телефон, навіть моя рідна сестра ставиться до мене по-іншому. Просто я в один день взяла всі гроші, які були вдома і накупила собі нового одягу, я захотіла бути щасливою

Я завжди мала спокійний характер. В дитинстві вдома я ніколи не перечила батькам, в школі теж вважала занеобхідне краще погодитися з усім, ніж сперечатися і відстоювати свою думку. Хоча, десь гибоко в душі, звичайно, мені було зовсім неприємно від цього.

Потім я пішла навчатися, нічого не змінилося. Я була поблажлива до свіх, завжди прислухалася до чужої думки, вважала за краще підтримати когось, ніж робити щось для себе. Ткий вже мала характер.

Коли вийшла заміж за Дмитра, головним у нашому домі став чоловік. І це було дуже помітно і відчутно. Я не можу сказати, що Дмитро нехороша людина, але в домі має бути так, як він вважає за потрібне, до моєї думки ніколи не прислухалися навіть діти.

Хоча і Дмитро, і діти любили мене, але вони, дивлячись на батька, не вважали мою думку важливою, а мою пораду правильною.

Та коли діти почали підростати, я зрозуміла, що сама зробила світ навколо себе таким. Я сама відсунула себе в цьому світі на другий план і тепер маю всі ці плоди.

Я вирішила – досить. Я стала змінюватися, починаючи з дрібниць. Стала готувати не те, що мене просять діти та чоловік, а те, на щомала час і вважала за потрібне. Накупила собі нового одягу, зробила зачіску, хоча чоловік відкладав гроші на літній відпочинок.

Я переступила через свої побоювання, спокійно тепер висловлювала свою думку. І так крок за кроком я змінювалася на очах.

Згодом і сам Дмитро став прислухатися до мене, вже не так командував мною, як колись. Діти стали запитувати поради і робити так, як я кажу. Я стала щасливішою, впевненішою в собі. Мої рідні люди любили мене, як раніше, але тепер відчувалася їх повага більше.

Але родина і усі мої друзі стали відвертатися від мене.

Родичі звикли, що я в більшій мірі мовчу, прислухаюся до них, не відстоюючи свою точку зору. Усім допомагаю, навть, коли це мені важко, адже нікому не можу відмовити.

Я зараз така, якою була колись, так  само добре ставлюся до родини, але більше повапжаю і себе.

Я зараз звикла говорити просто те що думаю, от так просто говорю правду в очі, те що в моїх думках. Я спокійно родині і друзям тепер можу відверто сказати, щщо мені щось не подобається.

І останнім часом родина відвертається від мене. Не звуть мене на свята, стороняться мене, уникають спілкування друзі.

Тепер я сама не знаю, чи чиню правильно. Адже втрачаю рідних людей. Можливо не варто говорити людяим праду в очі, адже від цього лише мені гірше. Усі звикли, що я постійно мовчу, з усім погоджуюсь, а тут такі зміни. Можливо, не варто було б так робити, якщо я ціную цих людей?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – investory.news.

You cannot copy content of this page