Останнім часом мій чоловік ходить сам не свій. Бачу, що його щось турбує, та він мовчить, нічого не каже. Я вже в здогадках почала губитися – може захворів, може на роботі проблеми, а може і іншу знайшов. Я не витримала якось і сама запитала чоловіка, що сталося. Тоді він мені зізнався, що з мамою його біда, і треба комусь їхати в село, щоб її доглядати

Останнім часом мій чоловік ходить сам не свій. Бачу, що його щось турбує, та він мовчить, нічого не каже.

Я вже в здогадках почала губитися – може захворів, може на роботі проблеми, а може і іншу знайшов?

Ми з Олександром майже 30 років у шлюбі прожили, я з ним щаслива дуже, і можу з впевненістю сказати, що мені дістався найкращий в світі чоловік.

Починали ми з ним з нуля, нічого не мали, але разом ми доробилися і до квартири, і до машини.

Я не витримала якось і сама запитала чоловіка, що сталося.

Тоді він мені зізнався, що з мамою його біда, і треба комусь їхати в село, щоб її доглядати.

– Ти ж не погодишся, після всього, що вона тобі зробила, – сказав Олександр з сумом.

Я присіла. Раптом перед очима пролетіли події 30-річної давності. Мама Олександра була проти того, щоб я була її невісткою.

Та син її і не послухав, і ми без материнського благословення пішли в сільраду розписуватися.

Свекруха в цей день на город збиралася, і в чому була, в тому на розпис наш і заявилася. Але не для того, щоб нас привітати, а для того, щоб сцену влаштувати.

Їй це вдалося, свято було зіпсоване, як і настрій. Але нас в цей день таки розписали, і ми стали чоловіком та дружиною.

Свекруха де мене бачила, там лаяла, тому ми з чоловіком зібралися і поїхали з села. У мене в місті жила тітка, в якої була квартира, і ми до неї на перший час напросилися.

А потім стали заробляти, кожну копійку до купи складати, і за 10 років таки спромоглися купити собі власне житло.

Свекруха всі ці роки мене у себе не приймала, чоловік їздив до своєї матері один. Бо вона казала, що мене бачити не хоче.

Це було неприємно, але це аж ніяк не вплинуло на наші з чоловіком стосунки. У нас син дорослий, одружився недавно, так що я тепер теж свекруха.

Моя невістка мені дуже подобається, і навіть якби не подобалася, я б слова поганого не сказала, бо сама була на її місці.

Я дивилася на чоловіка, і не знала, що йому відповісти. Він досі працює, і отримує непогану зарплату, з якої ми і живемо, бо я не працюю зараз – втратила роботу ще рік тому.

До себе маму чоловіка ми не можемо взяти, бо у нас дві кімнати, і син з невісткою поки-що живуть з нами.

Інших дітей, крім Олександра, у свекрухи немає.

– Коли їдемо? – раптом запитала я чоловіка.

Він аж стрепенувся:

– Куди? – питає.

– Як куди? До мами! Сподіваюся, цього разу вона не стане мене виганяти! – посміхнулася я.

– Навіщо ти це робиш? – розгублено запитав чоловік, ще до кінця не вірячи в те, що я і справді готова поїхати в село і доглядати людину, яка причинила мені стільки горя.

– Тому що я люблю тебе! А це – твоя мама. А що було – того вже немає. Та й невістці нашій треба гарний приклад показати, – пожартувала я.

Я погодилася доглядати свекруху заради миру в родині, і ще тому, що саме так воно і має бути, бо людяність для мене завжди була на першому місці.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.