З сестрою я ніколи не була близькою, бо у нас велика різниця у віці, Світлана старша за мене на 10 років.
Вона як вийшла заміж, так відразу пішла жити до чоловіка. Батьки у придане дали їй будинок бабусі, який сестра відразу захотіла продати.
Світлана у шлюбі народила трьох дочок, живуть в будинку чоловіка разом з свекрами.
За гроші, виручені з продажу будинку, сестра купила машину для свого чоловіка.
Ось тут і вийшло так, що тепер їй нічого не належить. Та Світлана цим ніколи не переймалася, тому що вважала свій шлюб дуже міцним.
Я ж залишилася жити біля тата з мамою. Ходила на роботу, допомагала батькам по господарству.
А в 35 років зрозуміла, що з особистим життям, швидше за все, у мене вже не складеться, тому я порадившись з батьками, вирішила їхати на заробітки в Італію.
Вони мене не відговорювали, і я поїхала.
В Італії я вже 10 років, заміж я так і не вийшла, але за цей час я непогано заробила.
От тільки я зробила велику помилку, тому що відправляла батькам гроші, щоб вони наш будинок відбудували. А треба було собі на квартиру складати.
Але я про це не думала, тому що була впевнена, що як повернуся, то батьки перепишуть цей будинок на мене.
Останнім часом мені в Італію стала часто телефонувати сестра. Їй зараз дуже важко в фінансовому плані, тому вона просить в мене їй позичити грошей – коли 100 євро, коли 200, а коли і 500.
Я завжди відправляла їй стільки, скільки вона просила, і ніколи не казала їй повертати борг, адже якщо я маю на даний момент більше, ніж сестра, то треба ділитися.
Останній раз Світлана позичила в мене 1000 євро, бо сказала, що дочка заміж виходить. Весілля вони не роблять, але треба купити сукню на розпис, і на шлюб у церкві, фотографа замовити, посидіти з сватами в кафе, а це теж чималі витрати.
Ці гроші я їм дала просто так, сказала, що це подарунок від мене для племінниці. Сестра дуже зраділа, що не треба нічого віддавати.
В січні я була вдома, приїхала на три тижні у відпустку.
Світлана вже чекала на мій приїзд, тому що у неї до мене була серйозна розмова.
Виявилося, що її дочка з зятем тепер живуть разом з моїми батьками, в будинку, який я за свої гроші практично збудувала.
Найцікавіше, що батьки поселили у нас молодят, навіть не запитавши дозволу у мене.
Це все мені дуже не сподобалося, і я не стала мовчати. Я вважаю, що мене мали б хоча запитати, чи я не проти.
А мене просто поставили перед фактом.
Сестра заспокоює мене, що це ненадовго, хоча на перший час, поки вони щось придумають, але я вже в це не вірю. Вони зараз там гарненько обживуться, а потім їх звідти не виженеш.
Повернулася я назад в Італію дуже засмучена, виходить так, що якщо я самотня і в мене немає сім’ї, то мені нічого не треба.
Мама мене переконує, що мені нема чого ображатися, бо ми ж рідня.
А я вважаю, що є чого!
І хто з нас правий?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.