fbpx
Життєві історії
Останній тиждень передвесільної метушні добігав до кінця, коли неочікувано з’явився Михайло. -Я знаю, що ти досі кохаєш мене, – почав Михайло. І я теж всі ці роки не переставав тебе любити. Давай будемо разом. Навіщо тобі зв’язувати життя з чужою дитиною. У нас свої будуть. Марта, вислухавши Михайла, нічого йому не відповіла. Та слова хлопця посіяли в її серці серйозне сум’яття. І як тепер бути, дівчина не знала, що їй робити

Весілля єдиної доньки.

Останній тиждень передвесільної метушні добігав до кінця. Найбільше хвилювалася мама, адже видавала заміж свою єдину доньку, хоча, ще не давно, вже втратила всяку надію.

Марта росла єдиною донькою в сім’ї Олени і Василя. Все, що придбали батьки, а нажили вони чимало, бо славилися багачами на все село, було для єдиної донечки. Коли Марта закінчила школу, поступила в інститут – дівчина завжди мріяла стати вчителькою. Відтоді усе і пішло в житті дівчини шкереберть.

Якось після сесії приїхала Мартуся додому змарніла і сумна. Олена бачила, що щось недобре коїться з донькою, але списувала все на важке навчання. Та якось донька не втрималася, розридалася на плечі у матері і розповіла їй про Михайла, якого кохає понад життя. Та хлопець, погравшись з нею в любов, кинув її. Якраз перед останнім іспитом подруга шепнула Марті, що її Михайло одружується з іншою, яка чекає від нього дитину.

Не повіривши у слова подруги, дівчина кинулася з розпитуваннями до Михайла. А той лише зверхньо відповів:

-Ти, що, справді думала, що така, як ти, дівчинка з села, може серйозно мене зацікавити? Ти знаєш, яка Вероніка вишукана, тобі до неї ще ой як далеко. І не намагайся – не наздоженеш. Тому повертайся в своє село і там шукай свою долю.

Читайте також: На новосілля родичі чоловіка напросилися усім сімейством. Свято було зіпсовано, навіть не розпочавшись. Ми накрили стіл в саду, поставили мангал. На новосілля приїхали також мої батьки і друзі. Свекруха з кислою міною критикувала все: їй не подобалося абсолютно нічого, починаючи від планування, закінчуючи кольором штор. А потім зажадала, щоб ми віддали будинок їй

***

На канікулах Марту було не впізнати, як не намагалася мама заспокоїти доньку – нічого не виходило, занадто важко дівчина переживала усе, що з нею сталося. Олена ледь вмовила доньку повернутися на навчання, адже залишилось небагато, всього півтора року, а Марта навідріз відмовлялася їхати в місто, де все їй мало нагадувати про втрачену любов.

Зібрала Олена доньку, відправила на навчання, а щоб легше їй було, домовилися з батьком забрати доньку з гуртожитку і зняти для неї квартиру. Так і зробили. Господарем квартири виявився 30-річний Андрій. Як потім з’ясувалося, чоловік був вдівцем, нещодавно втратив дружину, у нього на руках залишилася трирічна донечка.

Андрій переїхав жити до своїх батьків, які допомагали з донькою, а квартиру вирішив здавати.

Марта відразу сподобалася Андрію, оскільки була дівчиною не лише розумною, але й дуже красивою. Прикипіла до неї і маленька Олечка. Марта часто після занять гралася з дитиною, набуваючи досвіду, який, як вона думала, пригодиться їй в майбутній професії. Та Андрій розумів, що дівчина варта більшого, тому коли Марта закінчила навчання і повернулася в село – не затримував її, відпустив, хоча за півтора року дуже звик до дівчини і навіть закохався.

***

Вже п’ять років Марта працювала в селі учителькою. Після роботи дівчина замикалася у себе вдома. Батьки не на жарт хвилювалися, адже донька рішуче відкидала залицяння усіх кавалерів. В якийсь момент Олена вже втратила надію, що єдина донька подарує їй онуків.

Та якось до їхнього подвір’я приїхала автівка, Марта якраз повернулася з роботи. Це був Андрій з Олечкою. Дівчинка захотіла особисто приїхати до Марти, щоб запросити її на свій день народження. Марта не відмовила… А потім все закрутилося якось само собою. Андрій був дуже уважним і люблячим, тому коли запропонував дівчині одружитися, Марта відповіла згодою.

Весілля домовилися відгуляти в селі, невеличке, на кілька десятків найближчих родичів і друзів. Найбільше цьому раділа Олечка, яка не переставала кликати Марту мамою.

І ось, за два дні до весілля, в життя Марти повернувся Михайло. Вона саме закінчувала останній урок, як побачила на шкільному подвір’ї його – людину, яка причинила їй стільки болю.

Як виявилося, життя з красивою і перспективною Веронікою у нього не склалося. Від спільних знайомих Михайло дізнався, що Марта виходить заміж, отож вирішив приїхати, і вберегти її від необдуманого вчинку.

-Я знаю, що ти досі кохаєш мене, – почав Михайло. І я теж всі ці роки не переставав тебе любити. Давай будемо разом. Навіщо тобі зв’язувати життя з чужою дитиною. У нас свої будуть.

Марта, вислухавши Михайла, нічого йому не відповіла. Та слова хлопця посіяли в її серці серйозне сум’яття. І як тепер бути, дівчина не знала, що їй робити.

Олена першою помітила, що з Мартусею знову щось не так. Вирішила поговорити. Коли почула розповідь доньки, і сама не на жарт розхвилювалася.

-Доню, тут тобі ніхто не порадник. Слухай своє серце.

***

В суботу на подвір’ї Олени і Василя вигравали весільні музики. Вони видавали заміж свою єдину доньку. Поруч з нареченою стояла щаслива Олечка, яка нарешті знайшла маму.

Автор Олеся Біла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.