fbpx

Останній Новий рік я святкувала зовсім без настрою. Чоловік приніс дітям подарунки, цукерки, які на роботі дали. Павло демонстративно вручив їх дітям і став показувати свої руки та мозолі, мовляв, бачте, як батько важко працює, сказав, щоб цінували кожну цукерку. Діти ще тиждень ті подарунки після того не відкривали, думали, що тато там всі цукерки перерахував. А я так шкодую, що чоловік рахує мені кожну копійку, з малими дітьми я сама зараз не можу працювати

Я розумію сама добре, що, можливо, моя проблема на якийсь погляд багатьом читачам здається дрібницею, подумаєш – дрібні суперечки в будинку, у кого в сім’ї такого не буває! Але вони вже плавно перетікають в скандали, особливо в день зарплати та авансу мого чоловіка. Він кожного разу приходить незадоволений з грошима додому і говорить нам просто одне і теж:

– Вся зарплата по суті моя, мною вона за цілий місяць зароблена, буду видавати гроші в сім’ю на свій власний розсуд. Голодними у мене ви не залишитеся, на одяг вистачить теж. Але я не якийсь там, як деякі чоловіки, які всю свою зарплату дружині віддають! Я вирішую, скільки вам треба, адже я єдиний зараз працюю тут!

Так, мій чоловік дійсно видає гроші, тільки як милостиню якусь, і я повинна строго постійно звітувати за те, що купила, і навіть чеки докладати, а особливо, якщо та покупка більше 100 гривень коштувала. Чоловік каже, що таким чином він, як господар і годувальник, може контролювати свої витрати! Мій дохід – це лише декретні виплати, він не лізе в ті розрахунки. І то, я їх отримую не для себе, а для дітей, але так як я і їх виховую, то моя частка там теж є. Але, як звик завжди говорити мій Павло, я не стою як він перед верстатом, піт з чола не витираю щогодини, а тому все, що він отримує біля каси – його, і він сам може розпоряджатися своїми власними грошима як хоче.

Так, отримує мій чоловік непогано, навіть дивлячись на зарплати наших знайомих та родичів, хоч і працює на місцевому заводі. А де ще? Адже у нас не так багато місць, де можна знайти собі хорошу роботу. Але зате він вже майстер, отримує більше простих працівників. На роботі його поважають, начальство заохочує постійно всякого роду преміями, але він думає, що це тільки його заслуги і все, більше нікого! А я, як мати двох синів, яким 1 рік і 7 років, взагалі нічого не заробляю, сиджу у нього на шиї, яка жодного разу ніде не працювала!

Багато разів я йому говорила, що такий золотий працівник як він може бути замінений в будь-який момент, і його заслуга на заводі – не тільки в його золотих руках. Перш за все – це те, що він сімейна людина, ось і роблять різні заохочення, йдуть на зустріч йому, підвищуючи його за посадою. Але він не вірив моїм доводам зовсім!

Одного разу чоловік гуляв у свого друга на ювілеї, добре набрався. Ледве вийшов на роботу наступного дня. Його тут же викликали до начальства і хотіли відразу зняти з посади майстра. Він відразу став співати жалісливу пісню, став прикриватися тим, що дружина в декреті, двоє синів, один з яких однорічний. Пошкодували його, зробили попередження і залишили. Я коли дізналася, ще довго з нього сміялася, по сьогоднішній день згадую йому той випадок:

– Що ж ти дітьми і дружиною прикрився? Потрібно було говорити тільки про свої золоті руки, якими він на заводі працює!

Один раз я втратила чек з магазину продуктів, і чоловік влаштував мені вдома справжню суперечку – мовляв, тепер він не може підрахувати, скільки пішло з його зарплати. Я тоді геть розгнівалася, сіла біля чоловіка і серйозно йому сказала:

– Якщо це лише твої гроші, то давай розлучимося, будеш платити аліменти на дітей. До речі, для цього розлучення не обов’язково: можемо жити разом, але гроші вже мені будуть приходити з твоєї зарплати. Ось ми і будемо за них з дітьми купувати продукти та одяг, а ти сам собі готуй і сорочки прасуй!

Чоловік образився на мене тоді відразу! А я сказала:

– Ти можеш бути хоч найкращим працівником на своєму заводі, але, в першу чергу – ти сім’янин, тому думай про свою сім’ю, а не рахуй нам кожну копійку.

Останній Новий рік я святкувала зовсім без настрою. Чоловік приніс дітям подарунки, цукерки, які на роботі дали. Він демонстративно вручив їх дітям і став показувати свої руки та мозолі, мовляв, бачте, як батько важко працює, сказав, щоб цінували кожну цукерку. Я не розумію такого, для чого про це дітям говорити, можна, звичайно, пояснювати, що тато молодець, він для діток старається, а не так. Діти ще тиждень ті подарунки після того не відкривали, думали, що тато там всі цукерки перерахував.

У моїх подруг чоловіки у дім приносять теж хорошу зарплату, кладуть на столі, або дають дружині і разом вирішують, що та кому купувати. Нічого в зошит не записують, а мій Павло за кожну копійку вимагає звіту. Так де ж ця справедливість у нас? Навіть, якщо я зараз не ходжу на роботу, я працюю вдома з ранку до ночі. Чому він цього ніяк зрозуміти не може?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page