Своїм дітям я перестала висилати гроші ще кілька років тому.
У мене є дві доньки, і саме заради них я поїхала в Італію на заробітки, хотіла їх житлом забезпечити.
Дітей своїх я ростила сама, бо розлучилася з чоловіком ще тоді, як молодша донька лишень в школу пішла.
Жили ми в селі, разом з моєю мамою, вона мене тоді дуже підтримала, навіть не знаю, як би я без неї впоралася.
А коли діти трохи підросли, я залишила їх на маму, а сама поїхала в Італію.
Я була не першою, хто з нашого села поїхав туди на заробітки, то ж знайомі мене там зустріли, і навіть з роботою допомогли.
Дочки стали виходити заміж, і я кожній по квартирі однокімнатній на весілля подарувала, при чому, відразу житло оформила на них.
Вважаю, що свій материнський обов’язок я виконала сповна, а далі – нехай вже самі дбають.
Тому донькам своїм я так і сказала, щоб більше на мої заробітчанські гроші не розраховували, бо мені і про себе треба подумати.
У мене був вибір – купити собі квартиру, чи ремонтувати мамину хату в селі?
Мами не стало кілька років тому, відтоді її хата стояла пусткою.
Скільки разів я дочок просила, щоб вони з чоловіками поїхали в село, хоч щось там біля хати зробили – зимою сніг треба було чистити, а влітку траву косити, але дітей не допросишся щось робити.
А потім я домовилася з своїм сусідом, що буду йому платити гроші, щоб він доглядав за моїм подвір’ям і будинком.
Михайло погодився. Я стала йому платити за роботу, яку він робив, а він мені часто телефонував в Італію і розповідав, що він вже зробив, і що ще планує робити.
І якось так між нами зав’язалося щось більше, ніж просто спілкування.
Михайло мій ровесник, він вдівець, його єдиний син вже давно дорослий, живе в Німеччині.
Тому Михайло і запропонував мені, щоб я поверталася додому, і ми жили разом.
В принципі, я не проти, адже давно вже заробила на необхідні речі, тепер вже можна і для себе пожити.
Тому я пообіцяла Михайлу, що приїду додому на Великдень, і ми обговоримо наші подальші плани.
Та мої доньки як про це почули, то відразу стали говорити, що вони проти, щоб я ще заміж виходила, тим більше, приводила Михайла в свій будинок.
Вони сподівалися, що коли я відбудую будинок, то заберу когось з них до себе, а я тут заміж зібралася виходити.
Одним словом, їду додому на Великодні свята, і не знаю, що мене чекає.
Доньки вже мене попередили, що якщо я не передумаю, то на свята вони до мене не прийдуть.
А от Михайло навпаки – чекає мене з нетерпінням.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
