fbpx
Життєві історії
Останні роки Олена дуже добре заробляла, сама забезпечувала себе з донькою і маму свою. Бабуся з онучкою на море їздили, вона навіть пенсію свою з картки не брала, лише відкладала гроші. Та несподівано Олену звільнили і тепер їй навіть ні з чого приготувати салат

А ще зовсім не так давно стосунки у мене з моєю мамою були просто чудові! – розповіла мені моя 45-річна подруга Олена. – Жили душа в душу втрьох: ми з моєю донькою та вона разом з нами. А тут вона мені заявила – сидиш, каже, на моїй шиї з дитиною, совісті в тебе немає зовсім, я ж вже давно немолода. Я мало не впала, аж образливо якось стало після того. Кажу, а нічого, що ти, мамо, пенсію свою з картки останні роки не знімаєш взагалі, збираєш для себе, а живеш на мою зарплату одну і ніяк не докладаєшся до нашого сімейного бюджету? Так, зараз я без роботи сиджу, але це ж тимчасово. Я шукаю місце хороше, як тільки зможу, влаштуюся і все буде добре.

Десь 7 років тому Олена із 6-річною на той момент донечкою повернулася до своєї матері після розлучення, і вони стали жити втрьох, дружним жіночим маленьким колективом.

Квартира у них досить таки простора та велика, трикімнатна, місця цілком достатньо було для них трьох.

До слова сказати, в цій квартирі є і частка самої Олени.

Так що сказати, що доросла дочка живе у мами на шиї і на її утриманні, мабуть, не можна, адже вона також є власницею цієї нерухомості, частково.

Просто Олена від колишнього чоловіка з’їхала з дитиною до себе додому назад.

А вже десь приблизно через пів року після розлучення подруга допомогла Олені гарно влаштуватися на дуже хорошу роботу з гарною зарплатою.

Крім того, колишній чоловік почав платити на дочку аліменти – аж ніяк не великі, які хотілося б, звичайно, але теж гроші.

Тому матеріально вони зажили дуже добре.

Олена зробила дуже хороший ремонт в їх з мамою квартирі, привела в порядок стару дачу, купила автомобіль, одягнула всіх, і маму в тому числі, возила дочку і маму в подорожі і в Європу і не один раз, і в Азію також мати з онучкою їздила.

Витрати зросли, зарплата, яка в перші місяці здавалася просто величезною, ледь на все це стало вистачати в кінцеву копійку, і Олена сама лише щиро дивувалася, як люди примудряються жити сім’ями на 10 тисяч в місяць, коли їм цих грошей і близько не вистачило б.

Треба сказати, у мами з самого початку був доступ до всіх рахунків доньки, Олена не була проти, усі так звикли.

Ну а як інакше? Мама постійно допомагала з дитиною, готувала їжу, прибирала в квартирі, займалася закупівлею продуктів і всього необхідного, загалом, багато роботи було на ній, як не крути.

Влітку бабуся з онукою їхали на дачу, і там теж постійно щось було потрібно: добудувати, упорядкувати, привезти, посадити.

Весь цей час сама Олена все спокійно оплачувала, що говорила мама, не кажучи жодного слова.

– Свою власну пенсію, доню, зараз я зовсім не витрачаю, відразу перекладаю на накопичувальний рахунок! – кілька разів говорила мама Олені, ніби заспокоювала її. – Нехай там лежить на чорний день. Сама розумієш, життя зараз непросте, гроші відкладемо, згодом можуть знадобитися нам.

Звичайно, Олена добре була з цим згодна. Це здавалося непоганою справою, просто тепер вони обоє матимуть впевненість у завтрашньому дні.

І все було добре до цього літа, коли Олена несподівано залишилася без роботи.

Скоротили з відділу кілька людей, в тому числі і її.

Два оклади в руки дали і до побачення, відіслали спокійно її додому.

Мама з донькою якраз прилетіли з моря, а тут такі новини нехороші, до яких ніхто готовий не був.

Звичайно, Олена на дивані зараз зовсім не сидить, роботу активно шукає.

То стала запитувати і цікавитися у знайомих про хороше місце роботи, хто міг би допомогти, розмістила резюме, моніторить постійно вільні вакансії.

Минулого місяця зателефонувала до неї подруга, запропонувала посаду в своїй компанії – на 9 тисяч гривень.

– Це що, на повний день, чи що? – навіть розгубилася Олена відразу, бо не могла зрозуміти суть. Її зарплата на попередній роботі була в кілька разів більше.

– Так, на повний день, і навіть більше: у нас раніше восьмої вечора ніхто не йде! – усміхнулася подруга. – І ось такі зарплати зараз у нас, зараз скрізь криза, томуми тримаємося всі тут і за такі гроші. 9 тисяч гривень – це ще непогано, у нас тут і менше заробляють.

– Ну я подумаю ще добре над цим! – сумно мовила Олена, приховуючи своє розчарування.

– Ну, знаєш, люба, чекати, поки ти подумаєш, ніхто не буде, вибач. За дверима – черга бажаючих. Або ти приїжджаєш на співбесіду і в понеділок виходиш на роботу, чи ні.

Йти на 9 тисяч гривень окладу Олена не зважилася, тепер уже думає – може, і даремно.

Зараз би вже зарплату отримала, хоч щось лежало б в гаманці, адже надії щось на краще у неї зовсім немає.

Запас з двох окладів, виданих на колишній роботі, вони майже проїли, а «з вулиці» її в 45 років практично нікуди не запрошують.

І влаштуватися на такі гроші, до яких вона звикла, більше, мабуть, не вийде у неї ніколи – це Галина вже сама зрозуміла.

А найнеприємнішим сюрпризом для Олени, який вона зовсім не могла очікувати, стала поведінка її власної мами, яка раптом стала безпричинно дратуватися на рівному місці і злитися за дрібниці на дочку і внучку.

Зачепиться за слово і починає годину цілу повчати.

Раніше і близько такого не було у них вдома!

– Ходить за мною, все перекладає, речі кидає, сердиться! – зітхає Олена. – Я стала робити салат, вона побачила і почала говорити, що я неправильно ріжу помідори, виявляється, хоча завжди так робила і все добре було. Я кажу, мамо, мені сорок п’ять років вже, не п’ять, салат робити я вмію добре, не перший раз роблю. А вона як почне! Я, каже, знаю, що тобі сорок п’ять, в тому-то й річ! Ні чоловіка у тебе немає, ні роботи, ні грошей не накопичила в свої роки, а вже ти давно немолода. Сидиш, каже, з дитиною на шиї матері-пенсіонерки, доросла жінка така. Сподіваєшся, що я тебе буду на пенсію свою утримувати. Працювати іди.

Олені після цих слів дуже прикро. Вона працювала не покладаючи рук, всі зароблені гроші витрачала лише на свою сім’ю, на маму свою, в тому ж числі, мамі ніколи ні в чому не відмовляла. Так, накопичень з великої зарплати вона не відклала, можливо, це помилка.

Але, по-перше, на все життя все одно не накопичити і не відкласти, а по-друге, мама теж в цьому частково винна.

Вона легко і вільно витрачала доньчині гроші, а тепер, коли побачила, що через кризу гаманець у неї не поповнюється, зрозуміла, що зараз сімейство добереться до її запасів і їй це зовсім не сподобалося.

– Але це ж неправильно! – зітхає Олена. – Ми сім’я! Я ось гроші на мамині і наші з донькою ніколи не ділила, вважала, що все у нас спільне, адже ми найрідніші люди.

Але мама Олени саме тепер так не вважає, вона говорить, щоб донька йшла на роботу і на те, що вона купуватиме харчі за свої власні гроші більше не розраховувала, продукти вона купуватиме лише для себе.

Тепер Олена й не знає як далі бути. Чому мама так поводить тепер себе?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page