fbpx
Життєві історії
Останні років шість до свого весілля Андрій забезпечував потреби сім’ї, оплачував комуналку, харчування, зітхав, але давав мамі грошей на покриття боргів та кредитів. А коли він надумав одружуватися, мама не захотіла приймати невістку

Коли мій брат вирішив одружитися, наша мама не захотіла приймати невістку, і справа навіть не в дівчині, справа в грошах. Поки Андрій жив з мамою, він її забезпечував. У мами багато боргів, які завжди закривав мій брат. А тепер він сказав, що має намір одружитися і піти з дружиною на орендовану квартиру.

Звичайно, мамі такий розклад не сподобався. Вона намагалася усіма силами втримати Андрія біля себе.

– Я тебе ростила, а ти вирішив кинути мене у найважчий момент? – картала його мама.

Але Андрій не хотів жити з мамою під одним дахом. А мама не могла припустити і думки, що постійне джерело доходів, яким був мій брат, тепер приноситиме гроші в іншу сім’ю.

Мама свого часу примудрилася двічі вийти заміж і двічі розлучитися. Від батька Андрія та від мого тата вона отримувала непогані аліменти, обидва тата і зверху давали. Але ми виросли, грошовий потік вичерпався.

Андрій уже давно працює, йому зараз 28 років, зарплата у нього хороша, я вчилася, батько допомагав особисто мені, і знаючи, що гроші витягне з мене мама, він просто возив мене до магазину за новими речами.

Грошей мамі весь час не вистачає: то на відпочинок, то на підтяжку обличчя, то на корекцію повік. Я розумію, що жінці хочеться бути привабливою в будь-якому віці, але не працювати, позичати гроші і витрачати їх на себе – це вже занадто.

Останні 6 років до свого весілля Андрій забезпечував потреби сім’ї, оплачував комуналку, харчування, зітхав, але давав мамі грошей на покриття боргів та кредитів. А потім він пішов.

Місяців шість тому батько мені урочисто передав ключі та документи від квартири. Тато, виявляється, брав іпотеку багато років тому, щоб мав своє житло.

Мама, яка звикла втручатися в усі справи, ці документи побачила, відразу вирішила, що квартиру треба здати або продати, а на ці гроші погасити її борги.

– Сама йди на цю квартиру, – радив брат, а мій батько з ним був згоден, – не дасть вона тобі життя. Їй лише 49 років, хай на роботу влаштовується.

Я тоді послухалася поради батька та брата, і пішла. Тато допомагав мені грошима, а тепер моє навчання позаду, я вийшла на роботу, самостійно себе забезпечуватиму.

У брата теж все налагоджується: народилася донька, зібрали на перший внесок, збираються брати квартиру в кредит.

Жити б та радіти, але ні, мама не дає. То дзвонить і просить гроші на комуналку, то скаржиться, що їй нема чого їсти. Я потихеньку заощаджувала від тих грошей, що тато мені давав, щоб хоч у квартирі матері світло за несплату не вимкнули, але вічно так продовжуватися не могло.

– Мамо, влаштуйся ти, нарешті, хоч на якусь роботу, нам із Андрієм треба жити своїм життям, – кажу.

І тут мама нас всіх здивувала заявою, що вона виходить заміж.

– Піду жити до чоловіка, а цю квартиру продам і з боргами розплачуся! – повідомила вона нам.

Коли ми приватизували цю квартиру, то брали участь і я, і Андрій, продати нічого ми мамі не дали. І не тому, що нам шкода, просто куди вона повернеться жити, у випадку коли розлучиться із черговим чоловіком?

До мене чи до брата? А в тому, що розлучення неминуче – ми не сумніваємося, новому чоловікові мами 32 роки. І не думаю, що без грошей від продажу квартири, мама йому дуже потрібна.

Але вона не зневірилася, вона не хоче знати нас, своїх дітей, які «руйнують її щастя», здала квартиру і все одно відмовляється працювати, поки живе у свого чоловіка, чи надовго…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page