Вчора ввечері мені зателефонувала мама і сказала, що гроші, які вона збирала собі на житло, вона віддає моєму братові. Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати.
Ігор – мій молодший брат, він одружений, живуть у дружини вдома з її батьками, виховують шестирічного сина. Я все розумію, наша мама хоче допомогти дітям, але у всьому є межа, треба і про себе думати.
Мамі 60 років, в Італії вона вже 15 останніх років працює баданте. Поїхала після розлучення з нашим батьком. На той час ми з братом вже були дорослими, то ж мама розрахувалася з роботи і поїхала. Я вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, а брат поїхав до нашої бабусі (маминої мами) в село, там зустрів свою майбутню дружину і через якийсь час одружився.
Треба сказати, що весь цей час усі зароблені гроші мама ділила порівну між мною і братом. Я сама непогано заробляла, тому мамині гроші відкладала, а нещодавно придбала квартиру, у мене двоє дочок, так що житло зайвим не буде.
А брат всі мамині євро вкладав в будинок своєї тещі, хоча я його не раз попереджала, що цього робити не варто, адже там йому зовсім нічого не належить. Ігор мене не слухав, робив по-своєму. А рік тому його дружина сказала, що хоче з ним розлучитися і весь цей рік вони жили окремо.
Останні років чотири мама складала гроші, щоб купити собі квартиру. Вона планує повертатися додому, тому хотіла б мати власне житло. Це я їй запропонувала, коли вона приїжджала у відпустку, мамі ідея сподобалася. Вона вже навіть мене просила варіанти підшукати. Ми з чоловіком придивилися непогану двокімнатну квартиру неподалік від нашої.
І тут мама передумала. Я її запитала причину, а вона каже, мовляв, перше Ігорю треба житло купити, може до нього дружина повернеться, і все налагодиться.
Маму можна зрозуміти, вона бажає щастя своєму синові. Але брата я зрозуміти не можу. Спочатку він бездумно вкладав гроші в чужий будинок, а зараз спокійно приймає від мами подарунок – квартиру. Коли я йому докорила, а він мені каже, ти ж купила квартиру за мамині гроші, то чому мені не можна. Щось пояснити мені не вдалося ні йому, ні мамі. А мені маму шкода, тепер їй доведеться залишитися в Італії ще на кілька років.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
