“Останні два тижні я плачу і не можу спати ночами, от тільки наважитися все розповісти йому не вистачає сміливості. Мама наполягає, щоб я нічого зайвого не розголошувала”

Мені якось зовсім не вистачає сміливості. Останні два тижні я плачу і не можу спати ночами. І це при тому, що безмежно закохана, що хлопець, без якого життя собі не уявляю, давно щиро кличе мене заміж.

Інша дівчина на моєму місці від щастя скакала би до неба, а мене мучить сімейна таємниця.

Річ у тому, що в нашій родині траплялися випадки спадкової генетичної хвороби. Мої братик та сестричка пoмерли маленькими, я ж народилася здоровою, але є носієм «пoломаних» генів. Так мамі сказали лікарі. Тобто мої майбутні діти можуть народитися зі стpашною недугою.

Я не знаю, як про це сказати коханому. Боюся його реакції на те, що його син чи донька можуть бути неповноцінними. А якщо він просто розвернеться і піде геть?

Читайте також: ВЧОРА ЧОЛОВІК ЗНОВУ ПРИЙШОВ N’ЯНИЙ І ЇЙ ДОВЕЛОСЯ ДОПІЗНА ХОДИТИ В САДКУ ПІД ВІКНАМИ, ЧЕКАЮЧИ, ПОКИ ВІН ЗАСНЕ. ДОРОСЛА ДОНЬКА ВИЙШЛА ЗАМІЖ ЗА ПОЛЯКА І ТЕПЕР МЕШКАЄ НА ЙОГО БАТЬКІВЩИНІ. А СТАЛОСЯ СТPАШНЕ

Мама наполягає, щоб я нічого зайвого не розголошувала. Каже, краще мовчати про хворобу, а потім, дай Боже, мені пощастить і народжу здорове маля. А якщо ні? Якщо чоловік почне дорікати обманом і підлістю та покине мене з iнвалiдом на руках?

Мені самій здається, що втаємничувати від коханої людини такі важливі речі нечесно. От тільки наважитися все розповісти не вистачає сміливості…