fbpx

Оскільки мама сиділа з внуком, я віддала їй свою зарплатну карточку, щоб вона могла купувати все, що треба дитині. Але одного разу я випадково почула розмову моєї мами з подругою, і була ошелешена. Мама говорила, ніби це вона забезпечує онука і, взагалі, на її плечах вся наша сім’я. Хоча це не так, ми з чоловіком платимо за все. Батьки абсолютно нічого не купують, комуналка, продукти – все на нас

Колись мені здавалося, що я завжди хотіла б жити поруч зі своїми батьками, але зараз я так не думаю. Вийшла заміж я у вісімнадцять, а в дев’ятнадцять років у мене вже був син. У Андрія, мого чоловіка, власного житла не було, тому після весілля ми почали жити у моїх батьків у нашій двокімнатній квартирі. Моя бабуся спочатку жила сама в однокімнатній квартирі, а потім, коли стала геть немічною, переїхала до маминого брата – свого сина.

Оскільки звільнилася квартира, я відразу попросила маму, впустити нас з чоловіком і дитиною туди. Але мама відмовила. Вони з батьком вирішили продати обидві квартири, щоб купити трикімнатну квартиру і маленьку дачу. Мама завжди мріяла про заміський будиночок і природу, тому ми змушені були погодитися. Мама наводила аргументи, що мені одній буде складно з дитиною, адже чоловік постійно на роботі, а вона завжди допоможе. Я тоді ще була молода і нічого не розуміла. Вирішила, що мама правильно говорить. Андрій спочатку був проти, він готовий був на знімну квартиру переїхати, але нам з мамою вдалося його вмовити. Джерело

Далі почався процес з продажем квартир. Саме в цей час маму звільнили з роботи. Працював мій тато і чоловік. На життя вистачало. Ми всі в’їхали в нову квартиру. Мама займалася ремонтом, оскільки тепер у неї було багато вільного часу. Але коли з ремонтом закінчили, з’ясувалося, що шукати роботу мама не збирається. Сказала, що хоче няньчитися з онуком. А мені, мовляв, вдома сидіти не справа, треба виходити на роботу. Я влаштувалася на роботу і ще вчилася заочно в інституті. А мама сиділа з дитиною. Такий варіант спочатку мені навіть підходив.

Оскільки мама сиділа з внуком, я віддала їй свою зарплатну карточку, щоб вона могла купувати все, що треба дитині. Але одного разу я випадково почула розмову моєї мами з подругою, і була ошелешена. Мама своїй подрузі каже, ніби це вона забезпечує онука, годує-одягає і взагалі на її плечах вся наша сім’я. А її подруга обурювалася, як це ми такі з чоловіком молоді і не здатні забезпечити сина. Мама їй наговорила, що ми мало заробляємо, хоча це не так, і ми з чоловіком платимо за все. Батьки буквально навіть туалетний папір не купують, комуналка, продукти – все на нас.

Чесно кажучи, я не знала, як на це реагувати, і хоч сильно образилася, але йти на конфлікт не зважилася. А потім знову дізналася цікаві факти – виявляється, мама розповідає усім знайомим, ніби це вона оплатила мені інститут, хоча це чоловік платив за навчання.

Зараз я народила доньку і сиджу в декреті. Мама так і не працює, тато теж, хоча вони ще навіть не на пенсії. Всю сім’ю забезпечує мій чоловік. Внуків я на неї більше не залишаю, виховую сама. Мама цілими днями практично нічого не робить, але постійно повторює, що це вона нас утримує, бо мій чоловік мало заробляє.

Андрій більше не витримує, просить мене з’їхати від них на знімну квартиру. Я, з одного боку, теж вже дуже втомилася від такого життя, але, з іншого боку, якщо ми підемо від них, як вони будуть жити, якщо ні мама, ні тато, не працюють. Пенсія у них мінімальна, прожити за неї їм буде дуже складно. Я не можу їх кинути без підтримки, але чоловік налаштований категорично – або він, або батьки. І як мені бути, адже батьки мене виростили і вони вже звикли жити за наш рахунок.

Фото ілюстративне – Pinterest.

You cannot copy content of this page