fbpx

Оскільки квартира належала нам з сином обом, то ми вирішили її продавати, і купувати дві однокімнатні. Виставили ми наше житло на продаж, тим часом син з своєю нареченою розписався, і на перший час привів її додому. Я собі подумала, що це ненадовго, і що я потерплю місяць-два, поки знайдуться покупці на нашу квартиру. Але продати квартиру виявилося завданням не простим, період продажу затягнувся. А тим часом, невістка мене стала дивувати, і як не дивно – приємно

У свої 52 роки я настільки втомилася догоджати усім, що вже просто мріяла про той час, коли нарешті залишуся вдома сама.

Останні кілька років ми жили удвох з моїм 28-річним сином. У нас є трикімнатна квартира, яка залишилася нам від чоловіка.

Коли Олег сказав, що зробив дівчині пропозицію, я зраділа.

Але сину я відразу сказала, що якщо він надумає одружуватися, то до мене невістку вести не треба, я спокою хочу. А за ними треба буде мити, прибирати, на всіх їсти готувати! А якщо ще діти підуть! Оце вже ні, спокій мені тоді лише буде снитися!

А я кілька років чоловіка доглядала, поки той хворів. І мама вже доволі літня, до неї треба в село частенько мотатися. Я втомилася!

І тепер я хочу просто пожити для себе – вставати, коли хочеться, готувати чи не готувати їжу, пити каву зранку насолоджуючись нею, а не подаючи комусь сніданок.

Оскільки квартира належала нам з сином обом, то ми вирішили її продавати, і купувати дві однокімнатні.

Виставили ми наше житло на продаж, тим часом син з своєю нареченою розписався, і на перший час привів її додому.

Я собі подумала, що це ненадовго, і що я потерплю місяць-два, поки знайдуться покупці на нашу квартиру.

Але продати квартиру виявилося завданням не простим, зараз рідко кому треба аж три кімнати, та й будинок у нас старий, зараз всі в новобудовах хочуть.

Одним словом, період продажу затягнувся.

А тим часом, невістка мене стала дивувати, і як не дивно – приємно. З її появою в нашій квартирі я забула, що таке прибирання, прання, чи миття посуду. Все робила Ліля.

Я її нічого не заставляла, навпаки, казала, щоб вона хоч трохи відпочила. Але ні, ця дівчина сидіти на дивані з телефоном не буде.

Прокидаюся я зранку, а на кухні так гарно чимось пахне!

– Мамо, млинці з абрикосовим варенням до кави будете? – питає мене Ліля.

– А ти що, вже і каву зварила, – питаю.

Заходжу на кухню, а там на столі усе готово. Запах неймовірний! Про мене в житті так ніхто ніколи не дбав.

Дивлюся я на свою невісточку, і думаю собі – як би я хотіла таку донечку мати!

Якщо чесно, то я вже не хочу розмінюватися! Біля дітей так тепло! А якщо ще внуки підуть, то взагалі благодать буде!

А може, і справді квартиру не варто продавати? Чи все ж, жити всім краще окремо?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page