fbpx
Життєві історії
Ось як ми з Остапом одружилися, то стали жити у свекрів, вони нас самі покликали, адже хата у них велика, а донька живе за кордоном, каже, що їй тут в селі нічого не треба, вона не повернеться сюди. Декілька років ми з чоловіком працювали у Польщі, зробили ремонт в будинку, поставили новий паркан. А потім зовиця повернулася в Україну і приїхала до батьків

Уже декілька років ми з чоловіком Остапом їздимо на заробітки за кордон. Зараз роботи у нас в селі практично немає ніякої, а за кордоном у наші дні роботи вистачає, якщо людина нелінива, то завжди там щось хороше знайде, і зарплата гарна та вчасно платять.

Тому після закінчення навчання в університеті і поки ми ще молоді, вирішили поїхати заробити трохи грошей для свого добробуту. Відразу після весілля ми переїхали жити до батьків Остапа. Будинок в них досить великий, тому місця для всіх у ньому вистачить. Свекри нас самі просили, щоб ми переїхали до них, і житло не потрібно купувати й для них допомога буде, адже разом жити легше, запевняли нас батьки.

Ми з Остапом були не проти такої пропозиції. Ставлення до нас було дуже гарним, свекри у завжди нам у всьому допомагали, підтримували, давали добрі поради. Завжди чекали нас з закордону. Сестра чоловіка Ірина також була не проти, вона 9 років вже як живе за кордоном у Польщі, вийшла там заміж і народила синочка. Тому повертатися вона не планувала, у неї там все добре було, планувала залишитися там.

За ці кілька років які ми з чоловіком працюємо в Польщі, ми з Остапом зробили ремонт в будинку, облагородили велике подвір’я, поставили новий кований паркан, поклали дуже гарну та дорогу бруківку на подвір’ї. Одним словом все робили для себе і для свого подальшого життя там. А потім я дізналася, що чекаю дитину і залишилась в дома. Чоловік ще їздив сам за кордон, а коли я народила дитятко, вирішив залишитись вдома. Гроші у нас трохи відкладенні вже були, на деякий час нам вистачить. Чоловік знайшов роботу і стали жити ми жити ростити доньку. Але коли дочці було пів року, повернулася сестра чоловіка з-за кордону і стала жити в батьків теж.

Як тільки Ірина приїхала, свекри наче забули хто їм весь цей час допомагав і хто робив вдома всю роботу. Батьки чоловіка все віддавали своїй дочці, біля неї так і крутилися обоє, все намагалися їй чимось догодити. Свекруха почала догоджати своїй дочці у всьому, а мені завжди робила зауваження. То суп не так зварила, в дочки кращий, то город погано посапала. З нашою дитиною свекруха не допомагала геть, лише дитиною зовиці носилась.

Мені було дуже прикро за свою сім’ю. Адже стільки років ми старалися не тільки для себе, а для свекрів також. А як тільки приїхала донька, вони про все забули. Я якось намагалася поговорити з Остапом, просила його знайти інше житло, бо спокою тут нам не буде. Але чоловік був категорично проти, сказав, що не збирається просто так ось йти з рідної хати, де він наробився і вклав більше всіх. Нехай сестра краще йде з хати. А я не знала, що мені робити. Адже я не відчувала себе господинею в тому домі, де вклала стільки зусиль і сили. Я була наче не в себе вдома. Чоловік мене не підтримав. А ситуація в сім’ї все погіршувалася. Ну не може бути три господині на одній кухні. Що робити і як знайти вихід з тієї ситуації я не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page