fbpx
Духовна Скарбничка
Ось що має знати кожен християнин про задyшні дні і помuнальні суботи

Свята Церква як Містичне Христове Тіло об’єднує всіх охре­щених вірних чи вони ще тут на землі, чи вже у славі в небі або чи ще може покутують за свої провини в чистилищі. Тому говоримо про Церкву воюючу, прославлену й терплячу. Усіх членів цієї троякої Церкви пов’язує та сама любов Господа Бога і ближнього. Ту взаємну злуку всіх вірних на землі, святих у небі й душ у чистилищі ми називаємо сопричастям святих.

Вона полягає в тому, що святі в небі своїм заступництвом перед Богом можуть помагати й помагають нам на землі й душам у чистилищі. А ці знов можуть молитися за нас, але не можуть собі допомогти, бо час їхніх заслуг уже скінчився. Зате ми можемо їм допомогти своїми молитвами, добрими ділами а передусім жертвою святої Літургії. Джерело

І якраз на науці святої віри про сопричастя святих основується прадавня практика Церкви, щоб молитися за тих, які відійшли до вічности. Про цю практику Другий Ватиканський Собор у Догма­тичній Конституції про Церкву каже: “Признаючи вповні цю спіль­ноту цілого Містичного Тіла Ісуса Христа, Церква на землі від самих початків християнської релігії плекала пам’ять помepлих з великою побожністю” (§ 50).

Хоч Церква у своїх щоденних молитвах і богослуженнях пам’я­тає про душі помepлих, все-таки вона, як добра мати, у часі церковного року призначає ще окремі дні для поминання й молитви за помepлих. Ці дні називаємо задушними, або поминальними.

ПОМИНАЛЬНІ СУБОТИ

1. Субота — день молитви за помepлих

У нашому церковному календарі не тільки кожний день у році присвячений якомусь празнику чи святому, але й кожний день тижня має свого покровителя.

У понеділок свята Церква почитає ангельські хори, які в небі посідають перше місце після Пресвятої Богородиці. Вівторок при­свячений святому Йоанові Хрестителеві, бо він є символом усіх пророків. У середу пригадуємо зраду Ісуса Христа і початок Його страстей та віддаємо честь Животворящому хресту, на якому помep наш Спаситель. У четвер почитаємо святих апостолів і святого о. Миколая. У п’ятницю віддаємо поклін Христовим мукам і його смеpти на хресті.

У суботу Господь Бог відпочивав після створення світу, і в суботу Ісус Христос спочив у гробі, спасши людський рід; отже, субота стала символом вічного спочинку і щастя в Бозі. Тому Церква присвятила суботу Всім святим, що відійшли до вічности, але ще не ввійшли у вічний і блаженний відпочинок зі святими в небі. Богородиця не має окремого дня в тижні, тому що кожного дня тижня Церква величає її у своїх богослуженнях. Три дні в тижні (середа, п’ятниця і неділя) по-особливому прославляють Пречисту Діву Марію у зв’язку з муками, смеpтю і воскресенням Ісуса Христа, у чому вона брала активну участь.

2. М’ясопусна субота

Крім згадування про помepлих у кожну суботу тижня, маємо ще в нашому церковному році деякі суботи, церковні богослужби яких уповні присвячені молитвам і поминанню помepлих. Ті суботи звемо задушними, або помuнальними. До них належить субота перед М’ясопусною неділею, друга, третя і четверта субота Вели­кого посту та перед Зеленими святами.

М’ясопусна неділя згадує день Страшного Суду. І тому в субо­ту перед тим молимося “за всіх від віків помepлих християн”, себто за всіх тих, які коли-небудь і де-небудь помepли або згuнули, про кого, може, ніхто ніколи не молиться, щоб усі вони могли стати на Страшному Суді по правиці вічного Судді.

3. Друга, третя і четверта суботи Великого посту

Великий піст — це не тільки час посту й покути, але й молитов за помepлих. З цією метою виділено три суботи в пості. У часі Великого посту свята Літургія правиться тільки в суботу й неділю, а в инші дні правиться Літургія Передосвячених Дарів. Щоб помep­лі не залишилися без ласк і заслуг святої Літургії, то суботу в пості призначено на осібне поминання помepлих.

4. Зеленосвяточна субота

Зіслання Святого Духа 50-го дня після Воскресення було завер­шенням справи відкуплення людського роду. Тому свята Церква, бажаючи, щоб і помepлі були учасниками дарів відкуплення, у цю суботу поминає всіх від віків спочилих християн. Студитський монаший устав, написаний близько 980 року в студитському монас­тирі в Константинополі, подає, що в М’ясопусну й Зелену суботи всі монахи йшли на цвинтар молитися за помepлих монахів.

5. Димитрієва субота

У требнику митрополита Петра Могили сказано ще про поми­нання помepлих у суботу перед празником святого великомученика Димитрія. Та це поминання не є традицією ані Східної Церкви, ані нашого українського народу. Цей звичай прийшов до нас від мос­ковської Церкви. Підставою для поминань у цю суботу стала пере­мога великого князя Димитрія Івановича Донського над татарським ханом Мамаєм 8 вересня 1380 року на Куликовому Полі. Князь Димитрій Донський (1362-1389) після перемоги наказав щорічно поминати воїнів, які полягли в тій битві. З часом почали поминати не лише воїнів, а днем поминання стала субота перед святим Димитрієм, мабуть, тому, що сам святий був воїном.

IНШІ ПОМИНАЛЬНІ ДНІ

1. Третини; Дев’ятини; Сороковини

Східна Церква має прадавній звичай поминати помepлих 3-го, 9-го і 40-го дня після смеpти, тому і ці дні звуться третини, дев’я­тини й сорочини або чотиридесятини. Ті поминання сягають апос­тольських часів. Посна Тріодь у синаксарі (духовній науці) на М’ясопусну суботу пояснює, чому якраз у згадані дні поминаємо помepлих: “Творимо третини, бо третього дня змінюється обличчя покійника, дев’ятини, бо 9-го дня розкладається усе тіло, крім серця, а сорочини, бо 40-го дня розкладається і серце”.

У требнику Петра Могили говориться і про духовне значення тих поминальних днів: “Поминання 3-го дня означає, що помepлий вірив у Христа, Який воскрес 3-го дня, а також і те, що помepлий зберіг три богословські чесноти: віру, надію і любов. Поминанням 9-го дня просимо Господа Бога, щоб через заступництво небесних ангельських хорів упокоїв помepлого зі святими на місці грішних ангелів. Поминання 40-го дня на спомин 40-денного Христового посту й 40-го його перебування на землі по своєму воскресенні, а також на спомин 40-го посту Мойсея і пророка Іллі”.

Вищеназвані поминання називаються також сорокоустами. Слово “сорокоуст” дослівно означає: сорок уст, себто моління 40 устами чи священиками. Вірні, щоб гідно пом’янути своїх помepлих членів родини у 3-ій, 9-ий чи 40-ий день смеpти, давали на відправи до великих церков-соборів, де було багато священиків, щоб у відправах в один день брало участь 40 священиків. Багатші замов­ляли сорокоусти не тільки в 40 церквах рівночасно, але й через 40 днів, тобто сорок разів по сорок. У часі сорокоустів читають дипти­хи, тобто списки помepлих. Тепер звемо сорокоустами окремі моління за помepлих під час Великого посту.

Колись давніше у нас був звичай при відправі парастасу чи пана­хиди ставити в церкві на тетраподі посудину з коливом. Коливо — грецьке слово, означає кутя, або варена пшениця з медом. Пшениця означає, що тіло помepлого колись воскресне, подібно як зернятко пшениці, посіяне в зем­лю, на якийсь час наче завмирає, а відтак схо­дить і плід приносить. Солодкість меду є сим­волом вічної радости і щастя в небі. Разом із кутею ставлять також три хліби, що мали б означати принос-жерт-ву для помepлих. Цю практику схвалює і рекомендує Львівський Синод з 1891 року. (Титул XII, Гл. 1, §2).

5. Димитрієва субота

У требнику митрополита Петра Могили сказано ще про поми­нання помepлих у суботу перед празником святого великомученика Димитрія. Та це поминання не є традицією ані Східної Церкви, ані нашого українського народу. Цей звичай прийшов до нас від мос­ковської Церкви. Підставою для поминань у цю суботу стала пере­мога великого князя Димитрія Івановича Донського над татарським ханом Мамаєм 8 вересня 1380 року на Куликовому Полі. Князь Димитрій Донський (1362-1389) після перемоги наказав щорічно поминати воїнів, які полягли в тій битві. З часом почали помuнати не лише воїнів, а днем поминання стала субота перед святим Димитрієм, мабуть, тому, що сам святий був воїном.

You cannot copy content of this page