Орися дуже добре знала для себе, що, як вийде заміж, то жодного дня не буде жити з матір’ю чоловіка під одним дахом.
Мама Орисі багато років жила зі своєю свекрухою, яка не любила її. А коли прийшла старість, то лише вона одна доглядала її: годувала, мила, одягала. Батько, хоча й був добрим чоловіком, але вважав, що це жіноча робота. Мама робила все це, але й тоді бабуся постійно була незадоволеною: те не так, а те не те.
Орися зрозуміла, що мати чоловіка ніколи не полюбить невістку, бо це чужа дитина.
Тому Орися настроїла себе так і коли Ярослав покликав її заміж, вона сказала відразу, що жити з його мамою не буде.
Ярослав орендував квартиру і привів туди молоду дружину. Вони відразу жили добре, щиро кохали, в оселі завжди був достаток, бо обоє працювали. Інколи приходила мама Ярослава, вона була спокійною жінкою, завжди приносила гостинці, пила чай і йшла додому, щоб не докучати. Але Орися знала, що вона така добра тому, що вони живуть окремо.
А потім молоді дізналися, що чекають дитину. Орися сиділа вдома, працював лише Ярослав. всі гроші йшли на оренду та комунальні і харчі, більше на життя не залишалося.
Лише тоді Орися погодилася перебратися жити до свекрухи. Марина Юріївна дуже добре прийняла дітей, дала їм більшу кімнату. А коли народилося дитятко, вона стала Орисі найкращою помічницею та порадницею. Постійно готувала їжу, вставала вночі до дитятка. І згодом Орися дуже полюбила маму чоловіка, полюбила її, як рідну неньку. Вона й ніколи не думала, що бувають такі свекрухи.
А вони бувають! І Орисі дуже пощастило.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
