Ольгу чоловік залишив ще багато років тому, просто пішов до її кращої подруги, яка тоді була незаміжньою і мало не щодня ходила до них в гості.
Ольга виховувала свою доньку сама, добре, що хоч двокімнатна квартира їй залишилася після батьків. Все в домі жінка робила сама і заздрила заміжнім жінкам, яким завжди було кому полагодити кран, відремонтувати якусь техніку, адже самій Ользі за це потрібно було платити чималі гроші.
Всі роки Ольга важко працювала, аби їм з донькою добре жилося і вони ні в чому не мали потреби, жили не гірше ніж інші.
Донька виросла і вийшла заміж. Зятя Вікторія привела додому. Ольга тепер дуже раділа, що в їх будинку з’явився чоловік, адже тепер буде кому зробити ремонт, щось полагодити і їй не потрібно буде щоразу телефонувати комусь, просити когось і шукати майстрів, коли щось у неї зламається.
Та час минав, а зять взагалі нічого не хотів робити в квартирі, навіть відсутність ремонту, який Ольга не змогла зробити сама, його не засмучувало.
А одного разу впала поличка, Ольга цього разу нікому не дзвонила, дочекалася, коли прийде з роботи зять і попросила полагодити її. Руслан пообіцяв все згодом зробити, але тиждень минув, а віз і нині там.
Коли Ольга нагадала Руслану про обіцянку, він сказав, що немає ніякого обов’язку щось робити в чужій квартирі, вона не його і ніколи його не буде. Руслан вважає, що він сам платить комунальні, приносить додому продукти – цього цілком достатньо. Адже він живе в чужій квартирі і, якщо тещі щось не сподобається, вона в любу хвилину може сказати йому збирати речі.
Виходить Ольга не дочекалася допомоги і тепер боїться, що її доля чекатиме її доньку. Жінка думає, можливо, потрібно дітям зараз віддати квартиру, щоб вони тут господарювали і у них була злагода між собою, щоб зять відчував себе вдома.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
