Ольга всю ніч не спала. Сьогодні нарешті приїдуть її донечки з внуками. Як же вона за ними скучила. Голубці, салати, домашня ковбаска, рибка…Ольга перебирала в голові страви, щоб нічого не забути.
В свої 70 Ольга була ще доволі енергійною і життєрадісною жінкою. Ніщо її так не тримало на цьому світі, як її донечки.
Ольга підійшла до старого серванту, взяла до рук фотографію. Вона вже багато років стоїть на найвиднішому місці, поруч з іконою Богородиці. Тут її донечки – ще маленькі: старша – Анна, і молодша – Марта.
Як же Ольга молила щодня Бога, щоб її донечки мали щасливу долю. Сама Ольга з чоловіком жила хоча і не багато, зате душа в душу. Для дочок молила добрих чоловіків, але і щоб не бiдували, як вона, все життя.
Першою посватали молодшу, Марту. Що гріха таїти, не сподобався Ользі наречений, бо бiдний був, як і вони самі. Знала, що Марті з ним прийдеться усе життя гоpбатитися, щоб мати бодай щось.
Але перечити дочці не стала, незабаром і весілля зробили, скромне, для найближчої родини. І відпустила Ольга молодшу доньку зі сльoзами в невістки жити до свекрухи.
Для старшої ж, Анни, хотіла Ольга кращої долі, тому вирішила взяти все в свої руки. Бачила, що сусідський Тарас біля неї ошивається, почала хвилюватися, щоб і ще одна дочка заміж за злидаря не пішла.
Вирішила Ольга діяти. В неділю зранку зібралася до церкви, а після Служби Божої, так, між іншим, підійшла до Галини, своєї давньої подруги. Ольга з сином розвивали свій бізнес, перші багачі на все село. Зговорилися жінки, про те, про се. Ольга так відразу і почала, мовляв, у тебе Олександр – перший парубок на селі, у мене Анночка – красуня і розумниця, то може якось допоможемо дітям.
І допомогли… Через три місяці на подвір’ї Ольги знову гуляли весілля, тепер уже значно шикарніше, ніж перше. Пів села запросили.
Ольга розгледіла сум в очах Анни, та була впевнена, що дівчина ще колись матері спасибі скаже. Коли буде кататися, як сир в маслі, бо саме таким бачила Ольга життя Анни біля Олександра.
Ольга витерла з щоки скупу сльoзу. Якби ж то знати. Вона ж хотіла якнайкраще, а ось як вийшло.
Молодша дочка з своїм чоловіком роботи не боялися, все разом робили. Доробилися і до своєї хати, і авто купили. А 8 років назад всією сім’єю виїхали в Польщу на постійне місце проживання. І там уже свій бізнес відкрили. Дочки їхні теж знайшли себе в цій країні.
І Ольга вже кілька разів до них в Польщу в гості їздила. Тішиться материнська душа за щастя молодшої донечки. Все в них з чоловіком до ладу. Сьогодні приїдуть на святкування ювілею всією сім’єю.
А до старшої, Анни, доля була не такою прихильною. Хоч і попала вона з батьківської хати в «добро», та тим добром її все життя і дорікали. Олександр був проти, щоб Анна працювала, тому її диплом педагога, який вона здобула в інституті, їй і не пригодився.
А що вдома, роботи, якої ніде не видно, завжди вистачає. Занедбала себе в тих хатніх клопотах. А чоловік, тим часом, знайшов собі іншу.
Все теpпіла Анна, заради сина теpпіла, та потім, проживши з чоловіком 10 років, пішла від нього. Так досі сама і живе, син уже дорослий, чим може, матері допомагає.
Вклякла Ольга перед Богородицею і сьогодні знову, дякувала, за дар довгого життя, і знову просила, щоб беріг Господь найдорожче, що в неї є – її дочок і внуків.
А на святкування вона на всяк випадок і сусіда Тараса запросила, він, до речі, так ні з ким і не одружився.
Фото ілюстративне.
