Оля сиділа біля вікна, пила ранішню каву. Раптом глянула на календар і побачила, що сьогодні 16 жовтня.
Вона пригадала, що в цей день у її бабусі був день народження. Але де вона зараз, як живе, що з нею – Ольга не відала.
В голові згадалися слова матері: “Підеш до тієї старої відьми – відречуся від тебе…”.
Ользі було всього 8 років, коли не стало її батька. Все сталося дуже раптово, вона у нього була єдиною донечкою, і, відповідно – єдиною внучкою у бабусі Марії.
Але мама не дозволяла дівчинці підходити до бабусі ні на похороні, ні, тим більше, потім. З мамою свого чоловіка вона давно не спілкувалася, і Олі не дозволяла.
Що там мама з свекрухою не поділили, вона не могла тоді зрозуміти, бо була ще дитиною. Але пам’ятає, що бабуся і мама люто ненавиділи одна одну.
Оля пригадала, як на 40-вий день вони зустрілися з бабусею біля таткової могили, і та хотіла їй дати цукерки, покликала її до себе, сказала зі сльозами на очах:
– Олечко, ти тепер у мене одна рідна, продовження роду, все, що залишилося від мого синочка…
Оля, було, хотіла тоді підійти до бабусі і обійняти її, але мама не дозволила, схопила її за руку, а свекрусі сказала, щоб та ніколи не сміла підходити до мене.
Ольга потім швидко забула про цей випадок, як і забула про бабусю.
Навіть, коли вона заміж виходила, то і мови не могло бути про те, щоб покликати на весілля бабусю.
“Не буде цієї старої відьми у нас на весіллі”, – тоді категорично заявила мама, і Ольга вкотре її послухала.
Зараз Ольга вже сама є мамою двох чудових хлопчиків. Вона допивала свою каву, і глянула на двох своїх синочків, які вранці ще солодко спали.
Вона подумала, що колись і її бабуся так берегла сон свого синочка, сподівалася, що коли він виросте, то стане їй в старості надійною опорою. А воно он як вийшло…
І раптом, її наче осінило. Вона допила свою каву, і стала збиратися, чоловікові сказала, що буде ближче до вечора, і потім все пояснить, а обід – на плиті.
Ольга сіла в машину, сподіваючись, що пригадає дорогу в село. І байдуже, що скаже мама, адже вона давно доросла.
Вона не до “старої відьми” їде, а до своєї рідної бабусі! Те, що у них було колись, це лише їхня справа, і Оля не має до цього жодного відношення!
Від цього усвідомлення Ольга стала плакати. Вона навіть не уявляла, в якому стані вона застане свою бабусю. Їй раптом стало дуже соромно і прикро за свою поведінку, адже вона давно вже не дитина.
Бабуся зустріла її на подвір’ї, сиділа причепурена в новій хустці під хатою.
– А я знала, дитинко, що ти сьогодні приїдеш, – посміхнулася старенька своєю беззубою посмішкою. Мені син уві сні про це сказав… Він часто до мене приходить, просить, щоб ми більше не сварилися, бо життя занадто коротке…
Оля впала на коліна перед літньою жінкою. Все, що вона могла сказати, це – “Бабусенько, пробач, тепер у нас все буде добре! А завтра я тобі правнуків привезу, вони так схожі на мого батька…”.
Від цих слів лице Марії наче просвітліло. Вона нарешті відчула облегшення – у неї є внучка і правнуки, а що може бути краще за це?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.