Ольга цього разу їхала додому і не чулася від радості – коханий нарешті зробив їй пропозицію. Дівчина нещодавно закінчила університет і влаштувалася на роботу. Разом з коханим Олексієм почали разом винаймати квартиру. Мама, звичайно, була проти таких “вільних” відносин, але донька запевняла, що вони обов’язково поберуться.
І ось нарешті Олексій зробив довгоочікуваний крок – прийшов ввечері додому з букетом троянд і подарував каблучку. Ольга вже й не сподівалася на це. Відколи вона познайомилася з батьками Олексія, зрозуміла, що вона йому не пара. Батьки жили за містом у великому двоповерховому котеджі і були дуже заможними людьми. Ольга ж боялася зізнатися, що її родина живе більш, ніж скромно. Олексій знав про це, але запевняв, що це немає ніякого значення.
Ольга приїхала раніше, а Олексій з батьками мали приїхати в суботу, домовлятися про весілля. В п’ятницю в хаті Ольги кипіла робота – завтра ж мають приїхати старости. В суботу зранку Ольгу розбудив телефонний дзвінок, Олексій повідомив, що вони не приїдуть, і взагалі, все скасовується. Дівчина не могла повірити в те, що чула. Мати плакала, батько мовчав. Ольга зібралася і негайно поїхала до коханого з’ясувати, що ж сталося.
З Олексієм вони зустрілися в кафе, виявляється, хлопець навіть встиг вже свої речі з квартири забрати. Розмови по душах не вийшло, перед Ольгою сиділа чужа, незнайома людина. Олексій без зайвих емоцій сказав:
– Мені випала нагода поїхати в Америку. Ймовірно, я затримаюся там на кілька років. Не хочу, щоб ти через це страждала, тому не чекай мене. Америка для мене – це шанс, який я не можу втратити.
Не минуло і місяця, як Олексій поїхав, а Ольга зрозуміла, що чекає дитину. Вона телефоном повідомила про це Олексію, але він мовчав. Батьки хлопця теж відхрестилися від онука, мовляв, це твоя дитина і твої проблеми.
Ольга народила чудового хлопчика, але грошей їй не вистачало навіть на найнеобхідніше. Разом з малюком вона переїхала до мами в село. Батьки чим могли, допомагали доньці і ніколи не дорікнули їй ні в чому. Долею Ольги переймалися і сусіди, теж допомагали, хто чим міг – ті колиску подарували, ті одяг принесли. Але найбільше намагався допомогти Андрій, сусідський хлопець і друг дитинства. Він приходив до Ольги щодня, допомагав поратися з малюком і щоразу твердив, щоб вона не падала духом, бо все буде добре.
Ольга не раз ловила його неоднозначний погляд, але ні на що більше, крім дружби, Андрій не наважувався. Але саме Андрій був поряд, коли синочку виповнився рік, саме він за руку малюка в перший клас. Саме Андрій був поряд, коли дитина хворіла і приносив іграшки і цукерки на день народження, щоб дитина відчула свято і турботу.
Олексій повернувся, коли його вже перестали чекати. З’явився в житті Ольги і сина так само раптово, як і зник. За ці сім років він ні разу не зателефонував і не передав дитині жодного подарунка. Приїхав і відразу запропонував Ользі жити разом. Та, добре подумавши, погодилася, заради того, щоб у сина був батько. Олексій за зароблені в Америці гроші купив квартиру і зробив там гарний ремонт.
Та спільне життя не клеїлося. Олексій не прийняв до кінця сина, дратувався, коли той щось робив не так, замість того, щоб посадити дитину біля себе і все їй пояснити. Ольга терпіла і вірила, що все ще налагодиться, впевнена, що робить все це заради щастя сина.
Якось на вихідні вона поїхала в село. Зустріла Андрія і ледве впізнала його – чоловік змарнів, було видно, що щось мучить його. Першим Андрія помітив синочок Ольги і з радістю кинувся йому на шию. Ольга ніколи не бачила, щоб дитина так обіймала Олексія, рідного батька. Андрій заплакав, набігла сльоза і в очах Ольги. Раптом, в один момент, все стало зрозуміло без слів – ось він, справжній батько, той, хто завжди був поряд.
До Олексія Ольга більше не повернулася. Незабаром вони з Андрієм одружилися. Виявляється, ми часто придумуємо собі щастя десь далеко, а воно весь час знаходиться поряд.
Автор Олеся Біла
Фото ілюстративне – GoodFon.
