Колись у Ольги було дуже велике господарство. Вони з чоловіком обоє були працьовиті люди, роботи не цуралися зовсім, а її було багато в селі, усе в них було до ладу.
Чого тільки в подружжя не було у хліві та на городі, усі сусіди задивлялися на їх господарство, але ніхто не заздрив, бо знали, що подружжя важко та сумлінно працює, все їм дається нелегко.
Але подружжя разом так легко давало всьому раду: всюди чистота та лад.
У Ольги з чоловіком лише одна донька була, тому вся батьківська праця та турбота віддавалася лише їй, лише для неї однієї .
А потім Івана не стало, сільське подвір’я потихенько спорожніло. Спочатку Ольга спродала свиней, бо важко було біля них ходити, потім качок, гусей та індиків, бо не було зерна. Залишила лише одну корівку та десяток курей.
Донька Ольги вже давно доросла жінка, свою сім’ю має, має й свого сина.
Тому Ольга все передавала з села доньці та зятеві, постійно сумки пакувала, старалася, щоб вони їли всі домашні продукти, а сама з чоловіком мали велику гордість, що ще можуть забезпечувати своїх дітей.
Поки могла.
А потім, коли чоловіка Івана не стало, тому жінці одній все так важко давалося.
Якось наближався день народження онука, а Ольга вже давно добре знала, що він мріяв про сучасний хороший телефон. Вона розуміла, що вже старенька, сили не ті, якраз саме час продати корівку, годувальницю свою, до якої вона так звикла за всі ці роки.
За корову отримала 16 тисяч гривень. Це, звісно, гроші невеликі, адже люди дорожче продають, але чекати часу не було, онук же не почекає. Залишила собі 3 тисячі, спакувала сумки і поїхала з сусідом в місто, де живе її донька.
Грошам донька з онуком були раді: Ольга між ними розділила навпіл. Гостинці дістали, в холодильник поставили. Матері насипали холодного супу.
На тому вся гостина закінчилася, бо зять вже замовив квиток на автобус в село для тещі наступного дня. Донька просила матір, щоб вона зрозуміла їх, в суботу будуть святкувати день народження онука, буде багато гостей, вже все замовлено, вони ж не чекали, що мати з села прийде, а квартира у них маленька.
Приїхала Ольга в село з самого ранку, першим автобусом. Зайшла в порожній хлів і засмутилася. Тепер вона зовсім сама зісталася, залишилося лише тих 3 тисячі гривень з корівки, яка її годувала.
Вона щоранку та щовечора бігла до неї в хлів, корівка була єдина, яка завжди її чекала. Тепер жінка залишилася сама, нікому непотрібна. Як можна було таку помилку зробити?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно