fbpx

Ольга поверталася додому і зустріла зовицю. Вони зайшли в кафе, замовили каву. Видно, що Мар’яна хоче щось сказати, але мовчить. Ольга зібралася йти додому і, випадково, взяла телефон зовиці. А по дорозі отримала повідомлення, в якому йшлося про її чоловіка і якусь жінку

Ольга щиро кохала і поважала свого чоловіка, відколи вийшла заміж. Вона вважала, що їй дуже пощастило з Михайлом, адже він був доброю та спокійною людиною, гарно заробляв, був для неї надійним тилом, про який мріють усі дружини.

Ще з раннього дитинства жили вони зовсім поряд, на сусідніх вулицях, разом ходили до школи. Коли закінчили навчання в школі, разом поїхали навчатися до вищого навчального закладу. Одруження було всього справою часу. Ні в кого з їх близьких та знайомих навіть сумнівів не було, що Ольга з Михайлом незабаром створять сім’ю. І коли друзі й рідні отримали запрошення на весілля, всі лише щиро раділи за них Так і жили в щирій любові та турботі один за одного.

Дуже швидко промайнули 5 років років подружнього життя, а як один день все минуло. Ольга вірила Михайлові в усьому, тому коли він приходив пізно і говорив, що затримується на роботі, у неї не виникало зовсім ніяких більше питань. Навіть сумніви не виникали, що може говорити неправду.

А якось наближався день народження сестри Михайла Мар’яни і він вирішив купити в подарунок їй телефон, такий, як був в його дружини, Ользі вони його купили нещодавно, він їй дуже подобався. Подружжя пішло в гості до Мар’яни.

Відсвяткували день народження, робота заполонила обох, і все пішло, як і раніше, чоловік затримується на роботі, а Ольга все сприймає спокійно, адже вірить кожному слову чоловіка.

Одного разу, йдучи додому, Ольга зустріла Мар’яну, зайшли в кафе, посиділи, погомоніли, і видно, що зовиця щось хоче сказати, але стримується, чомусь мовчить, щось до кінця не розповідає. Посидівши ще трішки, Ольга сказала, що піде додому, взяла телефон, який лежав ближче до неї й пішла.

Коли Ольга майже дійшла, на телефон прийшло повідомлення, відкрила, щоб подивитись, і зрозуміла, що телефон не її.

В повідомленні говорилось про якусь Уляну. Коли дочитала до кінця той текст, Ольга зрозуміла, що мова іде про її Михайла і ту жінку. І тільки зараз відкрились очі, як змінився чоловік останнім часом. Чистий, завжди свіжа сорочка, пахне дорогим одеколоном. А Ольга весь цей час навіть і не помічала зміни в чоловікові.

Вона повернулася назад і віддала телефон Мар’яні, адже поспішати вже нікуди.

– Співчуваю тобі, Олю, сказала Мар’яна, я хотіла тобі розповісти, але не змогла. Тримайся, якщо хочеш, можеш поки пожити в мене.

– Ні, – сказала Ольга, – піду додому, треба поговорити з чоловіком.

Вдома Михайла не було, Ольга склала його речі в сумку, і сіла на кухні чекати. Михайло з’явився далеко за північ, і здивувався, що дружина не спить. Став розповідати, що багато справ на роботі, затримався, завтра теж прийде пізно і вест наступний тиждень буде затримуватися, накопичилося багато справ. Ольга все вислухала мовчки, а потім запитала:

– І давно у тебе інша?

Михайло мовчав, а потім сказав, що вже рік. Ольга піднесла йому його сумку з речами. Михайло мовчки пішов до дверей.

В той вечір Ольга не сказала йому, що чекає дитину, це вже не було радісною звісткою, адже коли так вийшло, то і говорити не буде. Її дитятко – тільки її.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page