Ольга встала дуже рано, спакувала домашніх пирогів, які спекла спеціально напередодні, і смачненьких страв, яких вчора ще приготувала й побігла до доньки Ірини.
Жінка поспіхом вибігла з дому, ледь не забувши свій телефон, та попрямувала до зупинки, адже має встигнути на першу маршрутку, адже їй ще на роботу потрібно йти, а начальство у неї вимогливе, запізнень не любить зовсім.
Вже пів року, відколи Ірина народила дитя, а мама готує доньці з зятем їсти, адже Ірина не встигає справлятися сама з усією домашньою роботою.
Донечка у неї неспокійна дуже, і Ірині доводиться її постійно носити на руках з ранку до ночі, ще й спати виходить мало, адже дитина і вночі неспокійна.
– Ірино, проси чоловіка свого, щоб хоч щось вдома робив, допомагав тобі. У вас квартира без ремонту, чоловік твій геть нічого вдома робити не хоче, – щоразу мати просить власну доньку, та марно, Ірина каже, що вони якось самі з цим розберуться.
Зять Ольги попався такий собі непоганий, має спокійний характер, добрий, але робити нічого не хоче вдома, каже, що йому й на роботі праці достатньо, все відкладає на “потім”.
Ольга сама гроші немалі ще на весілля подарувала, щоб ремонт зробили молоді в квартирі, яка дісталася в спадок Ірині від її дідуся.
Зять, звісно, пообіцяв зробити ремонт, але гроші витратили молоді ще відразу на відпочинок. Потім Ольга знову ж таки стала відкладати гроші для своєї доньки на ремонт.
А як народився онук, Ольга гроші знову віддала доньці, щоб зробити дитячу кімнату хочаб, адже на більше вона не мала.
Чоловік Ірині і цього разу пообіцяв своїй тещі, що зробить ремонт в дитячій кімнаті, що вона може бути спокійна цього разу, але гроші витратили на кроватку для сина та речі дитячі, адже самим нічого зібрати не вийшло, ось так і закінчились тещині гроші.
Мати сказала, що більше ні копійки не дасть, адже ні зять, ні Ірина гроші заробляти не вміють і витрачати з розумом також.
Та дуже шкода Ользі своїх дітей, тепер їм хоч їсти готує, адже хоче їм допомогти, а зять нічого робити не хоче.
Родичі сміються вже, мовляв, скільки можна на зятя працювати. Та Ольга має такий характер, що їй доньку шкода, тому не може спокійно жити, знаючи, що в неї фінансові проблеми і вона сама на справляється з дитям.
Чи варто матері жити своїм життям і забути про дорослих дітей в цій ситуації? Нехай роблять, що хочуть і їдять, що хочуть. Але чи не відвернуться тоді вони й від неї на старості років?
Фото ілюстративне.
