Олеся вже сто разів пошкодувала, що купила квартиру біля свекрухи з зовицею. Віра щодня після роботи до брата біжить, нічого не робить, лише зауваження, шоргає холодильником, щось добре шукає. Олеся після роботи вже додому йти не хоче. А нещодавно у них гості були, аж тут заходить на кухню зовиця

Є у мене сусіди, Андрій з Олесею. Вони люди дуже хороші, але мені шкода їх, бо стосунки з родиною у них не склалися, на жаль.

У Андрія є старша сестра – Віра. Їй вже зараз під 50, вона незаміжня, дітей немає, до цих пір живе одна, але зі своєю мамою, в її квартирі.

У Андрія і його дружини Олесі є двоє діток.

А минулого року мої сусіди купили квартиру в нашому будинку, та й якраз саме в тому, де живе Віра з мамою, свекрухою Олесі.

Як зараз постійно мені каже Олеся, це була дуже велика їх помилка, про яку вони вже зараз шкодують, а ніхто не знає, як бути далі.

Відтоді, як тільки рідний брат з дружиною поселилися так близько, Віра стала приходити до них щодня, тим більше, що вона як раз тоді розлучилася зі своїм чоловіком, з яким прожила всього років 5 і відтоді залишилася сама.

Виходить так, що зовиця Олесі з роботи відразу йшла не до мами, в їх квартиру, а до Андрія з дружиною.

Олеся каже, що приходить з роботи, а сестра вже у них сидить і так мало не щодня.

Нічого не робить Віра у брата, то піде телевізор подивиться, то вчить Олесю їжу готувати, то дає поради з виховання дітей (взагалі діти, за її словами, дуже погано виховані у її брата, а виною всьому саме Олеся, бо за дітьми саме мати має дивитися), то вказує, як краще меблі переставити у вітальні та на кухні, то помічає, що треба б фіранки інші купити, або ці відбілити, бо жовті дуже.

Загалом, Віра, суне свого носа всюди. Єдине, до кого у неї немає претензій, так це до брата.

Вечеряє з ними мало не щодня, потім ще сидить до глибокої ночі у них дивиться телевізор і на кухні без кінця холодильником шоргає туди-сюди.

А у вихідні сестра до брата приходить мало не в 9 ранку, розповідає, що вже зробила пробіжку, прибрала в квартирі, сходила в магазин за продуктами, а вони ще сплять, і сідає з ними за стіл снідати те, що приготувала Олеся для себе, чоловіка та дітей.

Якщо брат з сім’єю збираються кудись в поїздку, Віра, як не дивно, неодмінно їде разом з ними, відмовки вона не розуміє.

Ось їздили нещодавно в Карпати на відпочинок. За все платив Андрій, тому що Віра ж самотня жінка, звідки у неї гроші?

Хоча зовиця Лесі працює на досить хорошій керівній посаді. Якщо у сім’ї гості, то Віра теж обов’язково прийде та ще з мамою.

Прийдуть найперші, а йдуть останні. Весь вечір вони розповідають одні і ті ж нудні історії і роблять Олесі зауваження постійно перед чужими людьми.

А вже десь годині о 11 вечора починають позіхати і говорити, що вже пізно, починають посуд зі столу прибирати. Гості розцінюють це, як натяк, і починають розходитися по домівках своїх.

Уже в гості до них не дуже хочеться йти. Якщо їх запрошують в гості, Віра вважає, що це означає і її запросили.

Їм вже друзі кажуть, щоб приходили без Віри, а то буде сидіти усім незадоволена завжди, настрій всім псувати.

Та сестра Андрія завжди ображається, що її не беруть з собою, мовляв, у неї й так не склалося життя, самотня, а тут сім’я брата так підло хочуть від неї відвернутися.

Тоді сам Андрій викликається на розмову до мами, яка говорить, що сестрі ж теж треба розважатися, а він її рідний брат і має про неї теж дбати, адже вона його сім’я.

Олеся з Андрієм за голову хапаються, скоро їх нікуди не запрошуватимуть і до них ходити перестануть.

Але і самотній сестрі ж не відмовиш, натяки не допомагають, а відмова означає посперечатися серйозно з мамою і Вірою.

Як тут бути тепер мої сусіди й гадки не мають, так шкодують, що купили житло поряд з мамою та сестрою.

Я кажу їм – отак прямо скажіть, щоб не ходила до вас щодня, а приходила на запрошення і свята. Та Андрій каже, що йому дуже шкода свою самотню вже немолоду сестру. До кого вона ще пригорнеться, коли у неї більше нікого немає.

Але хіба він правий? Чому просто не можна правду сказати людині, що вона просто дуже набридла вже їм?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page