Дмитро повернувся до неї, а потім його погляд на мить ковзнув убік — до ноутбука, який він поспішно закрив. Олеся помітила це і підійшла ближче до робочого столу. На ньому лежала невелика, акуратно складена вдвічі записка, ніби квитанція чи чек. Її серце забилося швидше, але вона вирішила не показувати, що щось помітила
Олеся повернулася додому раніше, ніж зазвичай, через несподіване скасування важливої презентації. Увійшовши до затишної, ще нової квартири у новобудові, вона одразу відчула, що щось не так. У повітрі висів ледь відчутний, але різкий запах незнайомої, дорогої парфумерії, а на тумбочці в коридорі, поряд із її ключами, лежала чиясь ключниця зі шкіри — не її, і точно не Дмитрова.
Олеся спробувала не піддаватися паніці. Вона пройшла у вітальню, де зазвичай працював чоловік, але він був у спальні. Коли вона увійшла, її чоловік, Дмитро, ніби нервував, швидко згортаючи якісь папери зі столу. Він здригнувся, почувши її кроки.
— О, ти повернулася рано, — сказав він, посміхаючись, але в його очах була помітна напруга.
— Так, презентацію перенесли, — відповіла Олеся, намагаючись зберегти голос спокійним і природним.
Дмитро повернувся до неї, а потім його погляд на мить ковзнув убік — до ноутбука, який він поспішно закрив. Олеся помітила це і підійшла ближче до робочого столу. На ньому лежала невелика, акуратно складена вдвічі записка, ніби квитанція чи чек. Її серце забилося швидше, але вона вирішила не показувати, що щось помітила.
— Все гаразд? Ти такий стомлений… — запитала вона, дивлячись прямо йому в очі.
— Так, звичайно, просто був складний робочий дзвінок, — швидко відповів він, відсуваючи крісло.
Олеся вдала, що не помітила записку, і вийшла з кімнати, мотивуючи це тим, що піде «поставить чайник». Ледве зачинивши двері, вона дістала телефон і вдала, що відволіклася на повідомлення, але насправді спостерігала за спальнею через відображення у дверцятах шафи на кухні.
Через кілька секунд Дмитро швидко взяв записку і поспішно засунув її у внутрішню кишеню піджака. У її голові одразу ж закрутився вихор підозр. Що він ховає? Це ж не просто робочий чек.
Олеся вирішила не поспішати. Увечері, коли Дмитро, пославшись на головний біль, заснув, вона тихо обшукала його піджак і знайшла ту саму записку. На ній було написано, акуратним жіночим почерком: «Ти маєш вирішити це завтра. Документи мають бути переоформлені. Час спливає».
Олеся відчула, як її тілом пробігла тремтіння, але вона не панікувала. Її думки кинулися в різні боки. Які документи? Що означає «час спливає»? Їхня квартира оформлена на обох, а вона саме планувала внести велику суму, отриману в спадок. Чи може це бути пов’язано з цим?
Наступного дня, перш ніж вирушити на роботу, Олеся залишила диктофон, захований у квітковому горщику у вітальні. Вона знала, що Дмитро часто повертається додому на обід. Коли вона повернулася ввечері, перше, що вона зробила, це прослухала запис.
На записі було чути, як Дмитро розмовляє з кимось телефоном, його голос був тихий, але нервовий:
— …Все гаразд. Вона нічого не підозрює. Так, я знаю, що обіцяв вирішити це питання. З документами. Завтра все зроблю. Я подзвоню нотаріусу. Так, це спільне, але ми зробимо так, як вимагається.
Олеся завмерла. Її серце шалено калатало. “Спільне” — це точно про їхню квартиру. “Зробимо так, як вимагається” — ким вимагається? І знову цей жіночий слід. Вона зрозуміла, що Дмитро планує якусь фінансову махінацію з їхнім спільним майном або, що гірше, обманює її з іншою жінкою, залучаючи її до фінансових справ.
Цього вечора вона поводилася як завжди, але її увага була загострена. Вона розуміла, що завтра все може змінитися, і вона може втратити не лише довіру, а й свою частину спільного майна.
Наступного ранку вона сказала Дмитрові, що піде на роботу, але сама поїхала до сусіднього містечка — щоб сховатися та спостерігати. Вона припаркувалася в тихому місці і чекала.
Вдень їй надійшло повідомлення від невідомого номера у Telegram: «Ти мала принести оригінали документів. Тепер все стане набагато складніше. Дмитро не впорався».
Олеся відчула, як у неї похололо всередині. Це серйозно. Хтось знає про її фінансові плани і тисне на Дмитра. Це точно шахрайство або спроба незаконного переоформлення. Вона мала з’ясувати, що відбувається, поки не стало надто пізно.
Провівши кілька годин у кав’ярні, Олеся повернулася до свого району і обережно спостерігала за будинком із машини. Дмитро вийшов і попрямував до свого автомобіля. Він виглядав нервовим, постійно оглядався, ніби чекав когось. Вона вирішила простежити його, зберігаючи велику дистанцію.
Дмитро під’їхав до старої, маловідомої нотаріальної контори на околиці міста, що виглядала підозріло. Олеся припаркувалася на відстані та побачила, як до нього підійшла жінка в елегантному діловому костюмі (можливо, та сама, чия ключниця лежала вдома). Вони про щось говорили, і Дмитро нервово кивав, постійно поглядаючи на всі боки.
Олеся дістала телефон та почала записувати все на відео. Вона знала, що це єдиний шанс зрозуміти, що відбувається. Жінка простягнула Дмитрові якийсь великий конверт з печаткою, і вони обмінялися короткими, напруженими фразами, після чого Дмитро швидко сів у машину та поїхав.
Олеся вирішила не гаяти часу і зателефонувала Оксані, своїй близькій подрузі, яка працювала юристом.
— Оксано, мені потрібна твоя термінова допомога, — швидко сказала вона. — Я думаю, що Дмитро причетний до фінансового шахрайства і намагається переписати нашу квартиру або втягнути мене в якусь схему. Ти можеш допомогти мені розібратися?
Оксана, почувши в голосі подруги тривогу, відразу погодилася. За годину вони зустрілися в Оксани в офісі. Олеся показала їй відеозапис.
— Ми маємо з’ясувати, хто ця жінка і що за документи він отримав, — сказала Оксана. — Може, нам варто звернутися до адвоката з сімейного права?
Олеся завагалася. Вона розуміла, що відкритий конфлікт може зруйнувати їхнє життя, а Дмитро може заперечувати все і придумати історію про те, що це просто «складна бізнес-угода». Вона вирішила спершу з’ясувати все сама, доки не отримає беззаперечні докази.
Наступного дня вона знову простежила за Дмитром. Він повернувся до тієї ж нотаріальної контори, але цього разу не був один. Там на нього чекали та сама жінка та ще один чоловік у строгому костюмі. Олеся непомітно наблизилась і почула, як чоловік (вочевидь, нотаріус чи інший юрист) сказав:
— Ти не виконав завдання вчасно. Тепер нам доведеться використовувати твій доступ до рахунків Олесі. Документи готові, але потрібен її підпис або довіреність на зняття застави.
Серце Олесі шалено забилося. Вона зрозуміла, що ці люди говорили про її гроші та її майно. Дмитро був із ними заодно. Його план був набагато підступнішим, ніж вона могла собі уявити: він хотів таємно використати її кошти (спадщину) або переоформити квартиру без її згоди, можливо, як заставу для чужого бізнесу чи боргу.
Олеся зрозуміла, що її фінансове благополуччя у небезпеці, а довіра до Дмитра була підірвана повністю. Вона не могла повернутись додому без плану. Вона зателефонувала Оксані і розповіла все, що дізналася.
— Ти маєш негайно заблокувати всі спільні рахунки та подати заяву про підозру в шахрайстві на нотаріальні дії! — наполягла Оксана. — У нас є відео, маємо докази його змови. Ми не можемо це залишити.
Олеся вирішила довіритися подрузі та пішла до юриста-криміналіста, якого порадила Оксана. Вони вислухали її та подивилися відео. Юрист підтвердив, що це схема фінансового шахрайства, ймовірно, пов’язана з незаконним відчуженням майна або використанням коштів третьої особи. Вони негайно почали діяти: подали заяву про арешт майна та блокування операцій на спільних рахунках.
Дмитра затримали вже наступного дня — не поліція, а детективи, найняті юристом, щоб зафіксувати спробу підпису в нотаріуса. Він спочатку заперечував усе, посилаючись на “складний бізнес”, але коли побачив відеодокази своєї змови та дізнався, що всі рахунки заблоковані, зрозумів, що його фінансовий план розвалився. З’ясувалося, що він був замішаний у великій схемі «відмивання грошей» або «швидкого кредитування під заставу» і планував використати майно Олесі, щоб вирішити свої величезні борги, про які вона навіть не підозрювала.
Олеся відчула полегшення, коли все скінчилося. Її життя більше не буде колишнім, але вона зберегла своє майно та фінансову незалежність. Вона знала, що тепер може довіряти тільки собі і бути готовою до будь-яких несподіванок.
Вона подякувала Оксані за допомогу та підтримку. Це був болючий досвід, який показав їй, що довіра — це цінність, на яку треба заслуговувати щодня, і що навіть ті, хто здаються найближчими, можуть виявитися не тими, ким вони є насправді, особливо коли мова йде про великі гроші.
Шлюб Олесі та Дмитра закінчився позовом про розлучення та поділ майна (що тепер було простіше, оскільки вона мала докази його недобросовісності), але вона знала, що попереду її чекає новий, чесний розділ життя. І тепер вона була готова до будь-яких викликів, маючи чітке розуміння ціни довіри та важливості фінансової пильності.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
