Олена вийшла заміж за Артема та відразу погодилася взяти з чоловіком квартиру в кредит, яка знаходилася в будинку, який стояв поруч з його матір’ю, свекрухою Олени.
Та жінка навіть не уявляла собі, що наступні кілька років будуть для неї дуже важкими.
— Олено, ти що, варення купити вирішила, я бачу? — свекруха Олени, Марина Іванівна, з самого початку не особливо симпатизувала їй, і вона це навіть не намагалася приховати сама. До весілля вони майже не спілкувалися, зустрічалися декілька разів і все на тому, і Олена наївно чомусь завжди вважала, що все буде добре, і вона зможе витримати часті зауваження свекрухи і все в них добре буде.
— Так, я купила малинове варення, часто купую його. А що тут такого? Артем любить дуже варення з малинки, ось я і вирішила взяти його.
— Ну от яка з тебе господиня! Ти ж була на моїй дачі влітку, я тобі не раз малину давала. Чому ти сама з неї не зробила варення? Чому не подбала про свою сім’ю, щоб тепер такі гроші великі викидати на вітер і купувати не зрозуміло що?
— Ну, ми просто свіжу малинку тоді з вашим сином поїли.
— не розумію, як можна було все з’їсти не подумавши про зиму! У тебе ж також є дача, а варення — це просто необхідність, тим паче в наші дні, коли ціни в магазинах просто космічні. Як же ми всю взимку без нього будемо? — Марина Іванівна не могла зрозуміти, чому Олена не хоче займатися такими «важливими» справами.
Марина Іванівна була жінкою, як кажуть люди, ще тієї – дуже старої школи, виросла вона в селі і звикла робити все сама, зокрема варити варення.
Олена ж була більш сучасною і не зовсім поділяла її захоплення домашньою роботою.
Але вона мовчала на слова матері, не перечила ніколи їй. Артем, хоча й бачив свою матір і її звички, просив Олену бути терплячою і не звертати увагу на дрібниці, все згодом стане на свої місця, мовляв.
— Ось коли у нас з’явиться дитина, все зміниться, і мама моя стане зовсім іншою, от побачиш, вона дуже добра у мене, — запевняв її чоловік. — За це ти не хвилюйся, з часом все само владнається.
І справді, через деякий час Олена дізналася, що чекає дитину. Це була радісна подія, і вони з радістю чекали появи дитятка на світ.
Після дев’яти місяців у них з’явилася чудова донька, яку вони назвали Алісою.
Проте навіть з народженням дитини життя Олени не стало легшим, на жаль, нічого не змінилося зовсім.
Після важких 9 місяців, які далися їй складно, вона змушена була залишити роботу і повністю зануритися в домашні справи.
Артем все частіше був у відрядженнях, і Олена відчувала, що фінансово залежить від чоловіка і це іноді він сам не втомлювався говорити їй. Вона все більше починала розуміти, як важливо бути самодостатньою в усьому.
Артем запевняв її, що все тимчасове і що згодом він отримає підвищення на роботі, що дозволить їм жити комфортніше, адже зарплата була у нього не дуже велика і на свої потреби Олена намагалася не просити у чоловіка грошей в той час, коли сама заробити не могла ще.
— Через рік все зміниться, я отримаю високу посаду, — говорив він, коли Олена висловлювала свої побоювання щодо того, що напевно буде шукати роботу для себе онлайн.
Але час минав, а Артем майже не бував вдома. Олена возила Алісу в садочок на громадському транспорті, адже чоловік завжди забирав машину з собою, а з домашніми справами їй зовсім не допомагав.
Марина Іванівна рідко допомагала з онукою, навіть, коли це було необхідно. Вона постійно намагалася натякати, що Аліса дуже схожа на свою матір, тобто Олену, невістку її і свекрусі це зовсім не подобалося..
— Вона ж не схожа на нас, — казала свекруха Артемові, звертаючи увагу на те, що в неї і характер, і зовнішність була все невістчина, яку свекруха не дуже любила. – Вона вся в маму свою.
Але Олена намагалася не звертати уваги на це і мовчала на це завжди.
Однак через кілька років, коли Олена повернулася до роботи після декретної відпустки, її знову почала турбувати проблема фінансів і домашніх обов’язків. Однак ситуація не змінювалася.
Артем все частіше їздив у відрядження по роботі, а Олена залишалася вдома сама і їй довелося розділятися між дитиною і роботою, яка приносила їй зовсім малий дохід.
Одного дня Олена дізналася, що Артем зустрів іншу, і вирішив подати на розлучення. Це стало для неї великим розчаруванням в житті.
— Іпотека виплачена, машина оформлена на маму, так що не розраховуй на жодні компенсації, — сказав він, збираючи речі.
Олена була вражена і дуже засмучена. Вона не могла повірити в це. Артем, до якого вона ставилася з усією довірою, виявився не тим, ким вона його вважала.
Тим часом Марина Іванівна несподівано принесла до Олени пакет документів. Виявилося, що вона вирішила передати квартиру Олені, бо не могла миритися з тим, що її син залишав свою родину без житла.
— Я не можу залишити свою онуку без дому, — сказала вона, передаючи Олені ключі.
Це стало великим сюрпризом для Олени. Вона не очікувала такого від свекрухи, і це дало їй сили пережити важкі часи.
Виявилося, що навіть у таких складних обставинах є можливість отримати підтримку і допомогу від тих, кого ти не очікував побачити на своїй стороні.
Олена і Аліса залишилися в квартирі, яку їм вирішила віддати свекруха. Мати, яка ніколи не любила невістку, дуже пошкодувала її, коли її зрадив син і залишив свою сім’ю, промінявши на іншу.
Артем був дуже здивований, адже сподівався, що з новою жінкою житиме там, але мати навіть й говорити з ним не хотіла. Вони в інше місто поїхали, там досі живуть, але справи у нього дуже погані. Він вже 100 разів пошкодував про те, що так вчинив, але не знає, як тепер повернутися в сім’ю, бо Олена й чути цього не хоче.
Чи зустрічаються в житті ще такі мудрі свекрухи, які стали на сторону невістки в біді?
Фото ілюстративне.
