– І чому б тобі, Олено, не піти з нами на корпоратив? – не вгавали дівчата з роботи, які намагалися переконати подругу, щоб та пішла з ними на свято.

– Не хочу я, – чесно зізналася Олена. – Це не мій варіант відпочинку.

– А який твій? Сидіти на дивані з книжкою і котом? – не витримала найближча подруга Олени – Віра.

На роботі Олену всі любили, хоч і вважали її дещо дивною. Добру душу мала дівчина, і відкрите серце – жодного разу нікому ні в чому не відмовила, останнім поділиться. Але при цьому вона завжди трималася осторонь, не підтримувала їхні жіночі розмови, нікуди з ними не ходила після роботи.

Олені нещодавно виповнилося 30 років, вона була незаміжньою, дітей не мала, а точніше – зовсім самотньою, бо її батьків не стало, ще як вона студенткою була. Сестра вийшла заміж і залишилася вдома, а Олена поїхала в місто шукати щастя.

Знайшла роботу, винайняла квартиру і стала собі жити. Трохи засмучував дівчину той факт, що вона не має сім’ї, адже її ровесники вже дітей в школу водять, але вона сама себе завжди заспокоювала тим, що у кожного своя доля, і кожному своє.

В цьому році дівчата вже так на неї напосіли за той корпоратив, що вона вирішила погодитися, тим більше, що гроші у неї були, їй за рік вдалося накопичити кругленьку суму. Олена вміла економити, жила скромно: дім-робота, робота-дім. Тому вона вирішила, що піде.

Та за кілька днів до цього Олена витратила всі ці гроші, хоча і не планувала.

В той день Олена йшла на роботу пізніше, ніж зазвичай. Під під’їздом вона зустріла свою сусідку, бабусю Ліду, з якою вона постійно спілкувалася. Літня сусідка часто пригощала вічно зайняту Олену то смачними пиріжками, то борщиком, то чаєм з тістечками. Завжди щось спитає, порадить, розрадить, підтримає.

Та цього разу, здається, порада і підтримка були потрібні їй. Літня жінка стояла з якимись паперами в руках і мало не плакала.

– Що трапилося, тітко Лідо? – запитала дівчина.

– Та ось, папери прийшли, і в них вказано, що я маю великі борги за квартиру. Син запевняв мене, що він все платить, та видно, неправду він мені сказав. А що тепер робити – я просто не знаю. Грошей таких великих у мене нема, а якщо я до Нового року не сплачу, то в мене можуть забрати житло.

– А ви свого сина питали, може це якась помилка, нехай вам квитанції передасть, якщо він оплачував, – Олена спробувала заспокоїти стареньку.

– Та ні, донечко, нема ніякої помилки. Я сину телефонувала, але він мені сказав, що я давно мала переписати квартиру на нього, а оскільки я досі цього не зробила, то і він не буде нічого платити.

З’ясувалося, що син літньої сусідки іноді заглядає у чарку, і тому літня жінка не поспішала переписувати на нього майно, бо боялася, що на вулиці на старість залишиться. Квартира і так її єдиному сину з часом перейшла б, тому тітка Ліда залишалася власницею.

Бабуся так плакала, що Олена зрозуміла, що не може залишити її одну в біді. Вона сказала бабусі зачекати її під під’їздом, а сама повернулася в свою квартиру і без вагань взяла відкладені для себе гроші.

Цієї суми якраз вистачило, щоб закрити бабусині борги. Сусідка з однієї сторони були щаслива, а з іншої – хвилювалася, як вона тепер віддасть борг Олені.

Та Олена відповіла, що якось буде, нехай бабуся хоч цим не хвилюється. На роботі вона про цю історію нічого не розповідала, просто сказала, що не піде на корпоратив, бо не має бажання.

– На ось, це – нова сукня, а це – гроші на зачіску і макіяж. Нічого не хочу чути, ти маєш бути на святі, ти заслужила. А гроші мені повернеш, як зможеш, – наказовим тоном сказала Оленці Віра, і вручила гроші та сукню.

Корпоратив мав бути через два дні. Та на нього Олені так і судилося потрапити. Дівчина пішла в перукарню, зробила зачіску і макіяж, глянула в дзеркало, і сама себе не впізнала, адже такою красивою вона себе рідко бачила.

Олена одягла сукню, і вже хотіла викликати таксі, але побачила дзвінок від сусідки. Тітка Ліда лише встигла сказати, що їй зле, і що їй потрібна допомога.

Олена викликала швидку, і поїхала разом з сусідкою в лікарню, а подрузі по дорозі зателефонувала і пояснила ситуацію.

В стаціонарі бабусі надали допомогу і їй стало легше. Раптом у старенької задзвонив телефон і вона попросила Оленку, щоб та підняла слухавку, в надії, що це син.

Голос був і справді чоловічий, але це був не син, а внук бабусі Ліди. Він не жив з батьком, бо той через оковиту пішов з сім’ї, але з бабусею він стосунки підтримував час від часу.

Коли Нестор почув, що сталося, то тут же примчав в лікарню.

– Чому ти мені нічого не сказала, бабусю? Я б тобі допоміг, – став виправдовуватися онук.

– Не хотіла тебе зайвий раз турбувати, знаю, що ти зайнятий. Та раз ти уже тут, то твоя допомога мені пригодиться. Ось, – бабуся глянула на Олену, – моя рятівниця. Відвези її на корпоратив, може ще хоч на закінчення встигне, а то дивись яка краса тут в палаті пропадає. І ще, синку, ми винні Олені гроші.

В той вечір Олена на корпоратив не поїхала, вони з Нестором каталися нічним містом. Молодий чоловік не зводив з своєї чарівної супутниці очей, у них виявилося багато спільного.

Той Новий рік вони зустрічали утрьох: Олена, тітка Ліда і її онук Нестор. Він уже зрозумів, що не залишить ні бабусю, ні Олену, в яку вже встиг по-справжньому закохатися.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.