– Я тоді лиш дізналася, що внуки мої обоє занедужали, – розповідає пенсіонерка Олена Василівна. – Сьогодні з ранку знову їм недобре. Дочка два дні вже не спить, не їсть там з ними, самій їй не просто у такі часи. І мені до них ніяк зараз, бо не хочу теж зараз такою бути, як дітки.
– Зрозуміло. Не дуже гарна ситуація складається зовсім у твоїх дітей зараз. Допомогти ще й не виходить у тебе зараз зовсім.
– Так. Я сьогодні дочці своїй телефоную, кажу – ну нехай твій чоловік до мене заїде після роботи, я котлеток на пару приготую, пирогів напечу, консервації передам, щоб тобі не готувати хоча б, щоб ви мали що їсти. А вона мені, уявляєш сказала, що її чоловік додому ввечері після роботи не приїде, він поїде на дачу до мами своєї. От що ти мені тут зараз не кажи, а я такого геть зрозуміти не можу.
У дочки Олени Василівни Аліни і її чоловіка двоє дітей – доньки двох і чотирьох років. Вони звичайнісінька сім’я, не гірше і не краще за багатьох. Проте, чоловік доньки тещі взагалі зовсім не подобається. Заробляє він дуже мало грошей, жити теж він прийшов в квартиру Аліни, з дітьми допомагає тільки тоді, коли дружина бере дитину і приносить прямо до нього та залишає їх в кімнаті на якусь годинку, вдома теж він взагалі нічого не робить.
Йому треба постійно ставити завдання, нагадувати і контролювати, щоб він хоч щось зробив, бо постійно говорить, що щось забувся. І навіть в такому випадку йому вдається відкласти на завтра, а завтра і не згадає про те, що його просили сьогодні.
На роботі зять теж особливо не перепрацьовує – працює в офісі на п’ятиденці, від дзвінка до дзвінка, без будь яких перепрацювань. Додаткових завдань, як інші працівники на фірмі, ніколи не бере. Зарплату отримує досить невелику, але міняти нічого не планує. Грошей цих, звичайно, сім’ї не вистачає, і Аліні доводиться шукати підробіток – писати тексти, переводити, займаючись цим ночами і коли діти сплять.
– Я взагалі не розумію, навіщо їй такий чоловік! – зітхає Олена Василівна. – Вона сама прекрасно справляється і з дітьми, і з побутом, і з усіма проблемами. До чого ще їй тоді чоловік, коли він постійно сидить вдома на дивані?
При цьому саму Аліну, як не дивно, все це прекрасно влаштовує, і вона постійно захищає чоловіка від різних претензій з боку своєї матері.
– Як це «після роботи він додому не їде»? – щиро з нерозумінням дивується цьому теща. – А твій чоловік взагалі в курсі, що у нього діти так себе почувають? Яка може бути зараз дача десь там далеко від дому у мами? Він же доросла людина.
– Мамо, не потрібно такого говорити, все у нас нормально, з дітьми я впораюся сама! – виправдовується Аліна. – Не в перший раз у нас таке. Лікар був вчора і позавчора, зробив призначення, все вже, що потрібно, ми купили.
– Я не розумію просто, як так може чинити батько,- щиро дивується мама Аліні. – В такий момент їхати на якусь дачу, якось не зовсім добре.
Свекруха Аліни дуже любить свою дачу. З квітня по жовтень вона живе за містом: поливає все, підгортає в сезон, збирає і консервує урожай. Звичайно, самотній жінці під 75 справлятися одній на дачі буває важко, і свекруха раз у раз викликає до себе свого сина. І той завжди все кидає негайно летить на допомогу в свій вихідний, і не лише, кинувши сім’ю.
Аліна на дачу до свекрухи не їздить – для дітей там немає умов ніяких зовсім, та й відносини, прямо сказати, у них не накращі.
І коли Аліні мама робить зауваження, вона не любить цього, адже вважає, що це її сім’я і вони самі з чоловіком знають, як їм краще, а мама нехай живе своїм життям.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
