fbpx

Олександра за 10 років відбудувала свій дім до невпізнання. Але цього було мало, бо і син одружився і привів невістку додому, і донька вийшла заміж, і теж привела зятя додому. Помиритися на одному подвір’ї діти не могли, телефонували мамі в Грецію, вимагали, щоб вона сама вирішила, кому з них будинок дістанеться. Олександра не знала, що їм відповісти. Скаже сину вдома залишатися– донька образиться, доньку біля себе лишить – з сином тоді зіпсує стосунки

Олександра все життя жила жила заради когось, її змалку так привчили.

Спочатку, вона як найстарша дитина в багатодітній сім’ї мала доглядати своїх чотирьох молодших братів і сестер.

Потім вона виросла, в інститут поступила, але закінчити його не змогла, бо мама захворіла і злягла, а батько сам не міг справитися з господарством і з дітьми, та ще й лежачу дружину доглядати.

Олександра повернулася в село, думала, що ще з часом відновиться в інституті, але цього так і не сталося.

В селі до неї почав свататися Микола, місцевий парубок. Батько відразу став наполягати, щоб старша донька заміж виходила, бо ще одні роботящі руки на господарстві не завадять.

Хоч і не любила, але послухала батька Олександра і вийшла заміж. Привела Миколу додому. Зять і справді відразу взявся до роботи, з його появою в їхній сім’ї відразу стало легше.

Вони навіть своїх дітей кілька перших років не заводили, бо треба було до пуття довести трьох молодших братів і одну сестру Олександри.

Через 8 років подружнього життя у них народився син. А ще через два – донечка. Тепер Олександра вже жила заради дітей, повністю в них розчинилася.

Минув час, сестра і брати виросли і створили свої сім’ї, батьків не стало – спочатку пішла у засвіти мама, а за нею через кілька років і батько.

У віці 46 років Олександра стала вдовою. Діти уже були доволі дорослими, то ж жінка вирішила поїхати на заробітки, її в Грецію подруга давно кликала.

Олександра за 10 років відбудувала свій дім до невпізнання. Але цього було мало, бо і син одружився і привів невістку додому, і донька вийшла заміж, і теж привела зятя додому.

Помиритися на одному подвір’ї діти не могли, телефонували мамі в Грецію, вимагали, щоб вона сама вирішила, кому з них будинок дістанеться.

Олександра не знала, що їм сказати. Хіба думала вона, що діти у неї такими виростуть? Вона все життя про них думала, і зараз те саме.

А що вона мала відповісти? Скаже сину вдома залишатися– донька образиться, доньку біля себе лишить – з сином тоді зіпсує стосунки.

От як вона, як мама, мала прийняти рішення? А неприязнь, яка виникла між дітьми через будинок, лише зростала…

Сумно було на душі у Олександри, бо, якщо розібратися, то вона сама ще не встигла пожити для себе, життям насолодитися, думала, що хоч в другій половині життя зможе відпочити, але діти не дають.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page