Я вийшла заміж за Олега і була дуже щаслива, адже у мене була сім’я та люблячий чоловік. Ось тільки дитину ніяк не вдавалося народити. Батьки чоловіка чомусь вважали, що проблема у мене. Але виявилося, що якраз у мене все гаразд. А Олег відмовився щось з’ясовувати.
Я запропонувала йому всиновити малюка, але чоловік відразу відмовився. Мамі його теж ця ідея не сподобалася. Олена Іванівна сказала, що готова чекати скільки завгодно.
Насправді, як з’ясувалося, мама Олег все ж таки підозрювала, що це зі мною не все гаразд. І нишком підшукувала мені заміну. У результаті вона у цьому досягла успіху.
Одного разу – сталося це вже коли ми прожили разом десять років – чоловік прийшов додому пізно. Він взагалі останній рік нашого подружнього життя все частіше затримувався після роботи. Я не лізла йому в душу.
Цього разу Олег з’явився взагалі під ранок. Розбудив мене – це сталося в день мого народження. Вручив букет троянд і заявив:
– З днем народження. Нам треба розлучитися, я зустрів іншу жінку. Вибач, вона чекає від мене дитину. Ми не можемо більше бути разом. Квартиру залишу тобі.
Я не стала влаштовувати сцени. Навіть не нагадала йому, що житло купили мої батьки. Шпурнула букет у відчинене вікно, веліла благовірному забиратися і лягла досипати: був вихідний.
Через кілька днів мені зателефонувала тріумфуюча Олена Іванівна.
– Що тут поробиш, ти виявилася пустоцвітом, – солодким голоском сказала вона. – Але я тобі не з цієї причини дзвоню. Якщо вже Олежик залишає тобі квартиру, поверни меблі та телевізор, які я вам купувала.
Речі я повернула, замовивши машину. Все одно збиралася їх міняти та робити ремонт. Але Олена Іванівна не вгамувалася. Вона зателефонувала знову.
– Шкода, не можу тебе запросити на весілля сина, – заспівала вона. – Наречена його Христина – донька моєї подруги Марії. Їм буде неприємно тебе бачити.
Я, власне, і не напрошувалася. За пів року зустріла чоловіка і теж вийшла заміж. Ще за рік у нас народився син.
Минулого року Олена Іванівна зателефонувала мені знову. Мабуть, вона була не в курсі мого особистого життя.
– Олежик згоден помиритися з тобою. У нього з Христинкою не склалося. Дитина не мого Олежика, – заявила колишня родичка.
Вона сподівалася, що я зрадію цій новині, але я розчарувала її, повідомивши, що зрадник мені не потрібний. Його місце зайняла гідна людина. І я дуже щаслива, що все сталося саме так.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
