Наша єдина донька Марина перестала спілкуватися з нами після того, як ми відмовилися продавати квартиру. В свій час ці дві кімнати, в яких ми прожили ціле життя, Михайло, мій чоловік, отримав у спадок від свого батька. Квартира була, так би мовити, сімейною спадщиною, яка дісталася Михайлу.
Працювали обоє ми на заводі, ростили доньку, намагалися їй дати все необхідне. Марина закінчила університет, вийшла заміж. Зять Олег нам сподобався. Жити їм було ніде, тому ми запропонували їм жити у нас – віддали їм більшу кімнату, а самі перейшли в меншу.
Олег відразу прийнявся хазяйнувати, а ми були лише цьому раді. Спочатку він захотів робити грандіозний ремонт, але запитав, чи маємо ми гроші. Коли зрозумів, що таких коштів у нас немає, від ідеї з ремонтом відмовився. Сказав, що потрібно просто поміняти дещо, але вистачило його лише на те, що замінити кран на кухні.
А потім дочка з зятем захотіли продати цю квартиру і купити іншу в новобудові. Цей будинок для них був вже дуже старим. Зять постійно говорив, що робити тут ремонт немає ніякого сенсу.
Якось вони покликали мене з Михайлом на кухню і сказали про свій намір продати квартиру і купити зовсім іншу в новобудові, щоб там було зручніше робити все, що вони хочуть. Михайло уважно слухав їх і все зрозумів. Він сказав:
– Давайте так зробимо, дорогі мої Я продам свою квартиру і куплю нову. Якщо не потягнемо, візьмемо трохи в кредит. Все оформимо на моє ім’я, і ви можете спокійно собі робити в цій квартирі все, що завгодно. Навіть свій євроремонт зробити зможете.
Я в цьому підтримала свого чоловіка. Очевидно, що на таку відповідь діти не розраховували. Вони навіть образилися.
– Ви мені не довіряєте? – запитав Олег. – Навіщо на Ваше ім’я? Тобто я не можу стати власником квартири, в якій буду жити?
Марина була з ним згідна, вона вважала, що нову квартиру треба оформляти на них. Але ж в такому випадку ми залишаємося і без житла, і без гарантій.
Зять в той же вечір забрав Марину і вони пішли з дому. На наступний день донька повернулася за речами. Вони пішли на знімання. Зараз Марина не телефонує і не приходить до нас. Навіть на день народження не дзвонить привітати. Ось так. А ми з Михайлом щиро не розуміємо, що ми зробили не так.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
