fbpx
Breaking News
– Я мyшу хoдити з гоpдо пiднятою гoловою, – сказала мені Анна. Але мені пpиходиться мoвчки спoстерігати за чиcленними зpадами чoловіка, а рoзлучитися не мoжу – сiмейний бiзнес. Це плaта за рoзкішне жuття
Коли Маринці було 25, рaптoво пoмepла її мама, а через два роки cпapaлiзyвaло батька. Мycила Маринця його oбхoдити, город обробляти, господарку тримати і ще й на роботі все встигати. Два роки тому Маринця пішла на Водохреща до церкви святити воду. Повернулася додому, oкpoпuла дім святою водицею, дала напитися батькові, нагодувала його. Вийшла на подвір’я, глянула на річку і кuнyлacя до берега. Про цe люди й дoсi говорять
Кoли я дiзналася, що вaгiтна, то щиpо дyмала, що все змiниться. Чим блuжче до пoлoгів, тим бiльше рoзуміла, що нічoго дoброго не чeкає нашу сім’ю. У пoлогoвому бyдинку я не мoгла додзвoнитися до Міші цілу добу, мені теpміново потpібні були  гpоші на плaтну пaлату, дoвелося пpосити подругу, пpидумуючи випpавдання
Нaйщаcливішa жiнкa за знаком Зодіаку. Ця пaні пpимycить уciх зaздpити. У неї виходить вcе! А чoлoвiки очeй не відвoдять!
Вже дeякий чaс мама була сaма не свoя. Нe подoбалося їй в мiсті жuти. Син відpазу після поxорону бaтька скaзав, щоб їxала до них. Погoдилася, бо зима дoвга, хату натoпити треба, воду нoсити далеко, а вона нездyжає. Заплaкала, мов дuтина. – Хай там як, а я дoдому хoчу. Хочу пoмeрти у pідній хаті
Життєві історії
– Оксaно, зaміж виxодь, – блaгала мaма. –Я внyків xочу. Нe звoдь сeбе, зaлиши мuнуле в мuнулому. Андрій стаpостів ужe мaв пpисилати, та зрaдив. В сyботу мало ж бути свaтання, а в понеділок пoкликав Андрій Оксану на рoзмову, і oшелешив: – Від мeне чeкає дuтину iнша дiвчина. Прoбач, Оксано, то певно дoля у тебе тaка

– Оксaно, зaміж виxодь, – блaгала мaма. –Я внyків xочу. Нe звoдь сeбе, зaлиши мuнуле в мuнулому. Андрій стаpостів ужe мaв пpисилати, та зрaдив. В сyботу мало ж бути свaтання, а в понеділок пoкликав Андрій Оксану на рoзмову, і oшелешив: – Від мeне чeкає дuтину iнша дiвчина. Прoбач, Оксано, то певно дoля у тебе тaка.

Оксана йшла вулицею міста, на дворі світило сонечко, уже прийшла справжня весна. Та чомусь радості в душі не було, бо для Оксани це була 41 весна.

Йшла і думала, що її вільність і так звана свобода уже давно замyчили її настільки, що вона ладна вже за першого зустрічного заміж вискочити.

Оксана крокувала на зустріч з університетською подругою, з якою давно не бачилась. Після закінчення університету Світлана вдало вийшла заміж, троє дітей, успішний чоловік і щаслива сім’я.

Оксана ж поїхала з міста давно до столиці, теж збудувала непогану кар’єру, та особисте щастя чомусь не приходило.

Читайте також: Мaма, отpимавши рoзлучення, повеpнулася назад в Iталію, влaштовувати свoє осoбисте щaстя. Цe для неї зaвжди бyло найвaжливішим у жuтті. А бaтько, змиpившись із злoю дoлею, дoглядав свою Оксанку. Впеpше за 12 років, Оксана навaжилася пoдзвонити мамі в Iталію, кoли батько зaxворів, у кoго, як не у неї, прoсити гpоші на лiкування. – Він дaвно мені ніxто. Вибaч, гpошей нeмає. Оксанці батько нaснився вчoра, скaзав лише кiлька слів: «Мені тут дyже дoбре, дякую тобі, дитинко, а про свoю обiцянку я пам’ятаю»

В кав’ярню вона прийшла швидше і очам не повірила – за сусіднім столиком з товаришем сидів він, Андрій, той кого всі навколо звинувачують, що він «полaмав» життя Оксані.

З Андрієм Оксана познайомилася ще будучи студенткою. Андрій був внуком бабусі Насті, сусідки Оксани, старшим від Оксани майже на 8 років.

То було таке кохання, яке приходить раз у житті. Для Оксани, бо Андрій хоч і клявся у вічному коханні, і старостів уже мав присилати, та зрадив.

В суботу мало ж бути сватання, а в понеділок покликав Андрій Оксану на розмову, і довго не пояснюючи, оголосив:

– Від мене чекає дитину інша дівчина, ще зовсім юна. Пробач, Оксано, то певно доля у тебе така. Ти даш собі раду в житті, я впевнений, а вона без мене пропаде.

Оксана вперше зрозуміла як це, коли земля йде з-під ніг. Як сказати друзям, а головне, батькам. Він же щойно її кинув.

***

Пройшло 15 років. Оксана так і не вийшла заміж, поїхала підкорювати столицю. Про минуле воліла не думати, просто жила.

– Оксано, заміж виходь, – благала мама. –Я внуків хочу. Не зводь себе, залиши минуле в минулому.

Вона б і рада залишити, і майже залишила, та доля чомусь не підкидала їй вдалого варіанту.

І ось вона в рідному місті зустріла його, Андрія, через 15 років.

– Як життя, Оксано? Ти зовсім не змінилася, швидше навпаки, ще красивішою стала. А у мене вже майже дорослий син, я ним дуже пишаюся.

Оксана мовчки слухала, від несподіваної зустрічі їй ніби мову втнуло. Не могла нічого сказати окрім:

– У мене теж все добре, я тут з подругою маю зустрітися, ти ж її пам’ятаєш, Світлана?

– Звісно, що так.

Вони мило посміхнулися один одному, та на душі Оксани завертілася така буря емоцій непрожитого життя, що словами не передати.

Андрій з товаришем вийшли з кафе, а Оксана залишилася чекати на Світлану. Та, спізнившись трохи, вибачилася, мовляв, троє дітей, сама розумієш. Весь вечір вони проговорили про життя, про те, як воно могло б скластися і чому так сталося.

А зранку до Оксани зателефонував невідомий номер, представився:

– Я – Андрій, бізнес-партнер вашого товариша Андрія, ми вчора бачились в кафе. – Вибачте, Оксано, та наша вчорашня зустріч не дає мені спокою. Я теж довго шукав, але нічого не знайшов. Андрій розповів мені дещо про вас. Знаєте, я гадаю, що він багато втpатив, відпустивши таку жінку.

Тому я сьогодні запрошую вас в те саме кафе. Думаю, Оксано, що це – доля.

Автор Олеся Біла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post