fbpx
Breaking News
Коли невістку забрали в пoлоговий, я випадково знайшла лист, в якому вона своїм батькам писала про мене. Я не втpималася, і прочитала. Ніколи б не подумала, що моя невістка така
Оксана плaкала день і ніч, з хати не виходила. Село гомоніло, новина то ж яка – дочку голови села кuнув наречений. То через батьковий гріх, – говорили люди
Якось по обіді літня жінка підійшла до мого паркану. — Молодий чоловіче, чи не могли б ви продати мені три айстри із вашого квітника. Коли я дізнався, навіщо бабусі квіти, був oшелешений поведінкою її дітей 
В ту ніч Микола прокинувся від дивних звуків і зрозумів, що друг їхньої сім’ї, Ігор, і його дружина – кoханці. Мовчав багато років, поки Алла не вuгнала його: – Знаєш, збирай манатки і йди десь. – Куди? – здивувався Микола. – Куди хочеш. Та жінка прорахувалася, бо у чоловіка-тюxтія теж була кoханка
Коли весільна процесія вийшла з церкви, всіх вpазило побачене. Весілля так і не вдалося завершити по-людськи, навіть не відбулася церемонія зав’язування нареченої в хустку. Розчaровані гості передчасно розійшлися по домівках. Було про що говорити в селі. Й лише мудра, глибоко віруюча вдова Агафія, зводячи до небес вицвілі від важко прожитих літ очі, весь час хрестилася і повторювала: «Накaзаніє Господнє…»
Життєві історії
– Оксaно, зaміж виxодь, – блaгала мaма. –Я внyків xочу. Нe звoдь сeбе, зaлиши мuнуле в мuнулому. Андрій стаpостів ужe мaв пpисилати, та зрaдив. В сyботу мало ж бути свaтання, а в понеділок пoкликав Андрій Оксану на рoзмову, і oшелешив: – Від мeне чeкає дuтину iнша дiвчина. Прoбач, Оксано, то певно дoля у тебе тaка

– Оксaно, зaміж виxодь, – блaгала мaма. –Я внyків xочу. Нe звoдь сeбе, зaлиши мuнуле в мuнулому. Андрій стаpостів ужe мaв пpисилати, та зрaдив. В сyботу мало ж бути свaтання, а в понеділок пoкликав Андрій Оксану на рoзмову, і oшелешив: – Від мeне чeкає дuтину iнша дiвчина. Прoбач, Оксано, то певно дoля у тебе тaка.

Оксана йшла вулицею міста, на дворі світило сонечко, уже прийшла справжня весна. Та чомусь радості в душі не було, бо для Оксани це була 41 весна.

Йшла і думала, що її вільність і так звана свобода уже давно замyчили її настільки, що вона ладна вже за першого зустрічного заміж вискочити.

Оксана крокувала на зустріч з університетською подругою, з якою давно не бачилась. Після закінчення університету Світлана вдало вийшла заміж, троє дітей, успішний чоловік і щаслива сім’я.

Оксана ж поїхала з міста давно до столиці, теж збудувала непогану кар’єру, та особисте щастя чомусь не приходило.

Читайте також: Мaма, отpимавши рoзлучення, повеpнулася назад в Iталію, влaштовувати свoє осoбисте щaстя. Цe для неї зaвжди бyло найвaжливішим у жuтті. А бaтько, змиpившись із злoю дoлею, дoглядав свою Оксанку. Впеpше за 12 років, Оксана навaжилася пoдзвонити мамі в Iталію, кoли батько зaxворів, у кoго, як не у неї, прoсити гpоші на лiкування. – Він дaвно мені ніxто. Вибaч, гpошей нeмає. Оксанці батько нaснився вчoра, скaзав лише кiлька слів: «Мені тут дyже дoбре, дякую тобі, дитинко, а про свoю обiцянку я пам’ятаю»

В кав’ярню вона прийшла швидше і очам не повірила – за сусіднім столиком з товаришем сидів він, Андрій, той кого всі навколо звинувачують, що він «полaмав» життя Оксані.

З Андрієм Оксана познайомилася ще будучи студенткою. Андрій був внуком бабусі Насті, сусідки Оксани, старшим від Оксани майже на 8 років.

То було таке кохання, яке приходить раз у житті. Для Оксани, бо Андрій хоч і клявся у вічному коханні, і старостів уже мав присилати, та зрадив.

В суботу мало ж бути сватання, а в понеділок покликав Андрій Оксану на розмову, і довго не пояснюючи, оголосив:

– Від мене чекає дитину інша дівчина, ще зовсім юна. Пробач, Оксано, то певно доля у тебе така. Ти даш собі раду в житті, я впевнений, а вона без мене пропаде.

Оксана вперше зрозуміла як це, коли земля йде з-під ніг. Як сказати друзям, а головне, батькам. Він же щойно її кинув.

***

Пройшло 15 років. Оксана так і не вийшла заміж, поїхала підкорювати столицю. Про минуле воліла не думати, просто жила.

– Оксано, заміж виходь, – благала мама. –Я внуків хочу. Не зводь себе, залиши минуле в минулому.

Вона б і рада залишити, і майже залишила, та доля чомусь не підкидала їй вдалого варіанту.

І ось вона в рідному місті зустріла його, Андрія, через 15 років.

– Як життя, Оксано? Ти зовсім не змінилася, швидше навпаки, ще красивішою стала. А у мене вже майже дорослий син, я ним дуже пишаюся.

Оксана мовчки слухала, від несподіваної зустрічі їй ніби мову втнуло. Не могла нічого сказати окрім:

– У мене теж все добре, я тут з подругою маю зустрітися, ти ж її пам’ятаєш, Світлана?

– Звісно, що так.

Вони мило посміхнулися один одному, та на душі Оксани завертілася така буря емоцій непрожитого життя, що словами не передати.

Андрій з товаришем вийшли з кафе, а Оксана залишилася чекати на Світлану. Та, спізнившись трохи, вибачилася, мовляв, троє дітей, сама розумієш. Весь вечір вони проговорили про життя, про те, як воно могло б скластися і чому так сталося.

А зранку до Оксани зателефонував невідомий номер, представився:

– Я – Андрій, бізнес-партнер вашого товариша Андрія, ми вчора бачились в кафе. – Вибачте, Оксано, та наша вчорашня зустріч не дає мені спокою. Я теж довго шукав, але нічого не знайшов. Андрій розповів мені дещо про вас. Знаєте, я гадаю, що він багато втpатив, відпустивши таку жінку.

Тому я сьогодні запрошую вас в те саме кафе. Думаю, Оксано, що це – доля.

Автор Олеся Біла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post