– А я весь останній час щиро дивувалася – Ніно, кажу, ну як у тебе може бути якийсь спокій на душі, коли ти не працюєш у наш непростий час? – розповідає про сестру 34-річна Оксана. – Чоловік заробляє, це дуже добре, але ж буває всяке в житті. Чоловіки не вічні! Але вона тільки руками на мене махала – в чоловікові, каже, я впевнена, а проблеми буду вирішувати по мірі виникнення, від усього в світі не застрахуєшся, і всюди соломки не підстелиш. Ну ось, тепер ситуація – чоловік у стаціонарі, перспективи туманні, ситуація серйозна.
– Гроші потрібні, звичайно?
– Ще б пак! За кілька місяців в стаціонарі грошей вже пішло дуже багато. Велика частина їх заощаджень. Вчора Ніна мені дзвонить і просить – позич, каже, грошей на лікування Степана, я знаю, у тебе є. Так, у мене дійсно є гроші, я на другу квартиру збираю, хочу купити через кілька років, здавати і не працювати. Але «позич» в даному випадку – це як? Вона не 10 тисяч просить, а набагато більшу суму. З чого вона буде віддавати мені ці всі гроші, коли у них є нічого скоро буде такими темпами?
Сестра Оксани, 39-річна Ніна, щаслива дружина, домогосподарка і мама двох чарівних доньок тринадцяти і восьми років.
З самого початку свого сімейного життя Ніна не працювала – займалася будинком і дітьми. З фінансовим питанням чоловік її, Степан, справлявся сам дуже добре, він завжди отримував гарну зарплату, для його сім’ї завжди вистачало.
За роки шлюбу квартиру купили, зробили ремонт, машину придбали недешеву, подорожували по світу, займалися дітьми. Жили добре, душа в душу, і над просторовими міркуваннями про те, що чоловіки не вічні, Ніна тільки сміялася – це не про них.
Йти і заробляти гроші вона не збиралася.
Вдома їй цілком вистачало турбот: діти, побут, планування сімейних подорожей і поїздок, школа, гуртки і секції. Кинути все і піти заробляти в поті чола зарплату в 7-8 тисяч гривень Ніна не бачила зовсім ніякого сенсу. І чоловік був згоден з усім. Сидячи вдома, дружина забезпечувала всій родині надійний тил.
А потім сталася неприємність – Степан виявився в стаціонарі. Якийсь час, як більшість багато працюючих чоловіків, ігнорував усе, а потім справи пішли зовсім недобре.
І вся налагоджене і розмірене життя Ніни з дітьми встало з ніг на голову.
Зараз Ніна швидко збирає гроші на лікування: продає машину і взагалі все, що можна продати, обдзвонила родичів, друзів і знайомих, звернулася до банку. Подзвонила і сестрі, у якої гроші є абсолютно точно. Оксана працює на хорошій посаді, роботу свою обожнює, в офісі проводить дні і ночі. У неї немає ні сім’ї, ні дітей, це їй, за її словами, не треба. Зате є мрія: до сорока п’яти років здавати нерухомість, подорожувати по світу і займатися духовними практиками.
І до цієї своєї мрії Оксана йде бадьорими темпами.
– Ну добре, кажу, певну суму я тобі, напевно, зможу позичити! – сказала сестрі Оксана. – Пиши мені розписку. Коли зможеш віддати?
Ніна трохи забарилася, але потім подякувала і обіцяла подумати, коли і як вона буде віддавати сестрі борг. А через якийсь час в той же день Оксані зателефонувала мама, вона була дуже невдоволеною.
– Заявила мені, що вона такого від мене не очікувала! – розгублено розповідає Оксана. – Ніна ж, мовляв, не на відпустку в Єгипет просить гроші, а на лікування. В цьому випадку не доречно не тільки питати про те, коли повернуть борг, а й взагалі чекати, що його повернуть, уявляєш? На лікування, мовляв, треба допомогти безоплатно. Ось просто дати гроші, і все. Тим більше, знаючи ситуацію сестри, що вона не працює, і у неї діти. Ти б, мама каже, ще й відсотки з неї взяла! А я, чесно кажучи, думала про відсотки! Зараз відсоток по вкладах невисокий, але хоч щось.
Оксана не розуміє, в чому вона винна? Вона ж сестрі не відмовила?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – gordonua.
