У Анни було дві дочки: Оксана і Галина. Обох ростила однаково, було непросто, бо рано овдовіла. Дівчата росли роботящими, у всьому мамі допомагали.
Першою вийшла заміж старша донька Оксана. Хлопець був із сусіднього села, забрав її до себе. Але в невістках Оксані погано жилося, ніяк вона не могла із своєю свекрухою знайти спільну мову. Все їй було не так. Захотіла вона з чоловіком в новій хаті жити, відправила чоловіка на заробітки, бо думала, що так швидше справа піде.
Але Василь на чужині знайшов собі іншу, тому оголосив, що хоче розлучення. З десятирічним сином на руках повернулася Оксана додому. На той час Галина вже теж вийшла заміж і привела чоловіка в будинок матері. Хата у них була невелика, то ж Галина і її чоловік почали добудову, дві кімнати прибудували, кухню збільшили, ванну зробили.
Оксана з сином поселилася в одній з кімнат. Жити усім разом було непросто. Тому одного разу вона запропонувала сестрі, щоб та викупила в неї її частку. Сплатити грошима сестрі було важко, Галина з чоловіком тоді навіть взяли кредит.
Отримавши гроші, Оксана поїхала в місто, зняла собі квартиру, знайшла роботу. Відтоді в село до сестри і до матері майже не приїжджала. Коли весною город треба було садити, в Оксани ніколи не було часу щоб приїхати і допомогти. Зате коли зібраний урожай лежав в погребі, вона приїжджала машиною з своїм теперішнім чоловіком і брала картоплю, буряк, інші овочі стільки, скільки їй було треба.
Галина мовчала, бо вже добре вивчила характер сестри. Та й для себе зрозуміла, що не хоче псувати стосунки з рідною людиною через якийсь мішок картоплі.
Коли мама потрапила в стаціонар, потрібні були гроші. Галина зателефонувала сестрі, щоб та приїхала і допомогла, але Оксана відмовилася, сказала, що той хто біля мами залишився, і має її доглядати.
Тим часом у Оксани справи налагодилися. Вона вдало вийшла заміж, в чоловіка було своє житло, був автомобіль. Сина ростив як рідного, хоча в першому шлюбі у нього була донька, якій він теж дуже допомагав. Можна сказати, що Оксані пощастило, але ділитися з родичами чи якось допомагати їм, у неї бажання не було.
В 48 років Оксана стала вдовою. Старша донька її чоловіка відразу прибрала спадщину до рук, а Оксані нічого не залишилося, як знову повернутися в село. Вона і досі вважає, що має право претендувати на мамину спадщину, хоча від маминої хати вже нічого і не залишилося, Галина з чоловіком все повністю перебудували.
А Галина не знає що сказати, адже Оксана її сестра.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
