Ще моя мама мені завжди говорила, що я занадто добра, не вмію постояти за себе. Коли ми ділили будинок в селі, він дістався моїй старшій сестрі, яка завжди була спритнішою і хитрішою. Я не стала сперечатися, у мене на той час була двокімнатна квартира, в якій жили ми з чоловіком і нашою донькою.
Сестра все оформила на себе під приводом того, що, мовляв, вона в селі вийшла заміж, недалеко від мами живе, пригляне її коли треба буде. Але в підсумку все вийшло трохи інакше: Оксана, моя сестра, на заробітки поїхала в Італію, була там кілька років, а коли мама занедужала, я забрала її до себе. Останні роки мама доживала зі мною і все бідкалася, що вона мені нічого не залишила.
Оксана з Італії дзвонила, обіцяла, що коли приїде, перегляне нашу спадщину – мамину хату продамо і гроші поділимо. Але далі розмов це не пішло. Маму доглядала я, а будинок отримала донька Оксани. Племінниця його продала, мама їй грошей додала, і купила собі в місті квартиру.
Спочатку не стало моєї мами, а через рік раптово пішов у засвіти і мій чоловік. Ми з донькою залишилися самі. І тоді я теж надумала їхати на заробітки. Через 5 років я купила своїй доньці квартиру, вона якраз заміж надумала виходити. І я зробила помилку – подарувала цю квартиру їм на весілля, тепер це, можна сказати, спільно нажите майно, бо придбано у шлюбі.
Мені треба було все швидко оформити на дочку ще до весілля, але я чомусь про це не подумала і тепер дуже про це шкодую. Дочка з зятем у шлюбі вже три роки, і за цей час він так і не влаштувався на постійну роботу. Маринка моя працює зранку до ночі, а її чоловік до обіду спить на дивані, який я купила, а ввечері йде гуляти з друзями.
Марина його захищає, каже, йому просто не щастить. Я теж спочатку вірила в це, але зараз переконана в тому, що він роботу і не шукає. А навіщо, якщо вже все є. Я і з ним говорила, і свасі телефонувала, що треба з цим щось робити, але ніхто крім мене проблеми в цьому не бачить.
Дійшло до того, що я сказала, нехай ідуть на знімне житло, а то на всьому готовому їм погано думається, та зять мені сказав відразу, що тепер це їхнє житло і я не маю до них ніякого права. Ось так виходить, напевно я і справді дуже наївна.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
