fbpx
Життєві історії
Оксана, яка була єдиною донькою у своїх батьків, категорично не хотіла переїжджати у сусіднє село і жити поряд із свекрухою. Нехай і не в одному домі, але на одному подвір’ї, бо Олександр збудував будинок поряд із батьківським

Оксана ще ніколи так не чекала літа. Чомусь вона була впевнена, що все скоро закінчиться і літо обов’язково буде мирним. Тоді вони з Олександром нарешті здійснять свою мрію – поїдуть на море.

Мрії раптом обірвалися, коли Оксана глянула в небо і побачила військовий літак. А далі згадала, що її коханий Сашко ще в кінці лютого записався в добровольці. Що з ним зараз, вона достеменно не знає. Молиться, щоб Бог його зберіг, і дякує Всевишньому, коли зранку чи ввечері отримує від нього коротеньке повідомлення: «Зі мною все гаразд. Перемога вже близько».

Оксана і Олександр були родом з сусідніх сіл, відколи вперше побачилися, не розлучалися. Одружилися три роки тому, ростять синочка. Все було б добре, якби не маленька проблема, яка просто вилізла нізвідки.

Сашко старший син в багатодітній родині. Батька його давно не стало, то ж він став татом для трьох своїх молодших сестер і опорою для матері. Рано почав заробляти, до своїх 28-ми років збудував будинок. Туди планував привести дружину після весілля.

Але Оксана, яка була єдиною донькою у своїх батьків, категорично не хотіла переїжджати у сусіднє село і жити поряд із свекрухою. Нехай і не в одному домі, але на одному подвір’ї, бо Олександр збудував будинок поряд із батьківським.

Чоловік думав, що поки він доробить ремонти в будинку, зможе переконати дружину, що їм краще жити таки окремо, як би не було добре біля мами. Теща відразу полюбила Олександра, радо прийняла його у своєму домі, але залишила право вибору для Оксани – де донька захоче, там і житиме.

А Оксана вперто відмовлялася переїжджати в новий будинок, дійшло до того, що Олександр поставив питання чітко – або вони переїжджають разом, а він йде від неї.

Так і жили останні пів року окремо: Олександр сам у своєму будинку, а Оксана з сином біля своєї матері. Зустрічалися по вихідних, гуляли з дитиною, і назад кожен до себе.

Тепер Оксана не перестає себе картати – як можна було бути такою впертою? Чому вона не зупинила свою гордість? Невже така велика різниця, де жити. Та й чоловік старався для неї і для сина…

Все це стало зрозумілим аж тепер, коли коханий пішов воювати і єдиним бажанням Оксани є побачити його живим і неушкодженим. Вона дала собі обіцянку, що коли чоловік повернеться з перемогою додому, вона і переїде до нього, і буде в усьому його слухатися. Його, свого Сашка, свого коханого героя. Аби тільки повернувся живим…

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page