Моя сусідка Оксана доглядала за своєю тіткою Тамарою майже 5 років.
Відтоді, як тітка Тамара занедужала, вона важко пересувалася, нікуди не ходила, і нічого не готувала сама, так як стояти довго біля плити теж не могла.
Оксана приїжджала до своєї тітки щодня, адже бачила, що та вже не може.
Вона часто привозила продукти, які купувала за свої гроші, годувала, прибирала.
Оксана завжди сама допомагала тітці митися, купала її. І виводила іноді у двір, посидіти на лавочці біля будинку. А поки та сиділа, вона наводила лад в її хаті, щоб не заважати старенькій.
Тітка Тамара завжди дуже добре ставилася до рідної племінниці, це було видно дуже добре, постійно те й робила, що в усьому дякувала їй.
Тітка Тамара раділа її приходу, чекала щодня, називала її лише донечкою і ніяк інше.
Хоча у неї була своя рідна дочка, яка поїхала працювати в Португалію 10 років тому, і відтоді жодного разу не приїхала до матері, вже давно там дуже добре влаштувалася.
Донька навіть грошима ніколи старенькій жінці не допомогла. А на скарги матері, що грошей не вистачає, відповідала, що дуже мало отримує сама, ледь на життя вистачає, бо там за кордоном життя також не мед і їй свого вистачає.
Сусіди тітку Тамару теж дуже шкодували усі. Раділи, що є у неї хоч є рідна племінниця, яка піклується про неї, не залишає бідну стареньку жінку одну.
Оксана купує їй на свої гроші ліки, речі. Тітка Тамара сама сказала своїй племінниці, що залишить їй свою хату.
Оксана була дуже рада, адже свого куточку жінка не мала, тому старалася для тітки все більше, навіть грошей для неї не шкодувала, хоча постійно економила на собі.
З двома дітьми сім’я Оксана тулилася в маленькій хатині, яку брали в оренду, адже та хата була якраз біля її роботи, а близько садочок та школа були.
Вона зовсім не приховувала, що чекає цю тітчину велику хату, не бачила нічого поганого в тому, що тітка Тамара заповідає майно саме їй. Не турбувала інших родичів, які живуть далеко, щоб потім не чути докори в свою сторону в тому, що їй дісталася квартира за їх рахунок.
Згодом тітки Тамари не стало несподівано.
Ще ввечері все було добре, сусідка занесла їй суп. Вони мило поговорили. А вранці її не стало.
Після того, як тітку Тамару провели, з’ясувалося, що хату і рахунок в банку, про який навіть ніхто й не підозрював, на якому за багато років збиралася її пенсія, тітка Тамара заповіла своїй рідній доньці.
Оксана була засмучена від горя. Ні, вона звичайно все одно доглядала б за тіткою, але хоча б не будувала планів на майбутнє. І ось тепер у неї нічого немає.
Сусіди усі теж не очікували такого.
Як Софія могла так таємно оформити всі папери, що ніхто нічого не дізнався?
І чому не на Оксану? А на дочку, яка навіть не передзвонила сусідам, дізнавшись, що матері не стало, вона так в село і не приїхала.
Сусіди порадили просити гроші за догляд, у дочки тітки Тамари, але Оксана, знаючи свою двоюрідну сестру, відмовилася від цього.
– Прикро те, – говорила Оксана, – що заповіт складено два роки тому вже. А тітка Тамара до останнього мені в обличчя говорила, що заповідала свою хатину мені. Як так можна?
Люди теж в селі дивувалися, як можна було залишити свою хату і гроші хоч і рідній доньці, але ж такій далекій. І обділити людину, яка жиро піклувалася про стареньку до останнього дня.
А Оксана не знає, що їй робити тепер?
Фото ілюстративне.