Оксанка була в сім’ї старшою, тому в її обов’язки входило доглядати за двома молодшими братами. Мама постійно була на роботі, батько заглядав у чарку і більше місяця на жодній роботі не затримувався. Після 9-го класу мати просила, щоби Оксанка йшла працювати і допомогла їй хоч трохи.
Але у дівчинки була мрія стати лікарем. Нестача грошей та відповідальність за двох молодших братів змусили відмовитись від поступлення в медичний університет. Єдине, на чому вона змогла наполягти, то це на вступ до медичного коледжу.
Вчилася Оксанка добре, але одягалася найбідніше в групі. Вона, як і раніше, робила уроки з братами, прала, прибиралася, готувала обіди. Якось поцікавилася у матері, чи є гроші на нову куртку, стара вже порвалася.
Мама зам’ялася і навіть поспівчувала дочці, але грошей не дала, пославшись на двох молодших синів, яких треба годувати, взувати, одягати, а вона сама працює.
Якось Оксанка повертаючись із навчання; на вулиці спочатку накрапав дощ, а потім пішов сніг. Дівчинка протремтіла у своїй легкій вітровці і стояла на зупинці в очікуванні тролейбуса, переступаючи з ноги на ногу. Раптом несподівано, як з-під землі, перед нею з’явилася циганка – вже немолода, з-під квітчастої хустки вибивалося сиве волосся.
– Позолоти ручку, люба, а я тобі щось важливе скажу.
Оксані стало смішно. Золотити ручку було зовсім нічим: у кишені проїзної і жодної копійки грошей.
– То це, – сміючись, сказала дівчина, – нічим золотити, грошей зовсім немає.
– Ай, моя гарна, кільцем можна чи сережками, – наполягала циганка.
– Не маю ні золота, ні грошей.
Циганка оцінювально подивилася на Оксану, окинувши поглядом з голови до ніг: побачила стареньку вітровку, потерті джинси, порвані кросівки. Потім співчутливо подивилася дівчині в очі, похитавши головою:
– Віддаєш себе всю, скоро нічого від тебе не залишиться, – тихо сказала циганка і попросила показати долоню.
Оксана перестала посміхатися та простягла руку.
– Дивись, яка сильна рука в тебе; і працювати можеш і гроші заробляти, якщо життя своє не роздаруватимеш, щасливою станеш.
– Що означає «роздаровувати»? Кому роздаровувати? – насторожилася Оксана.
– Я і так тобі про важливе за безкоштовно сказала, далі сама думай, – відповіла циганка і зникла.
Вдома вона побачила, що мати прийшла з покупками: одягом та взуттям для молодших братів, а потім лаяла Оксанку, що не приготувала вечерю. Дочка спробувала заперечити та нагадати про нову куртку, але мати запропонувала йти працювати та заробляти самій.
Вночі Оксанка плакала в подушку, розуміючи, що всі материні турботи завжди пов’язані з молодшими братами.
Закінчивши коледж, Оксанка влаштувалася медсестрою до міської поліклініки. «Нарешті куплю собі речі», – мріяла дівчина.
Але першу получку мати відібрала майже силою, сказавши, що всі ці роки годувала дочку, тепер нехай Оксанка допомагає сім’ї. Старший син уже школу закінчує, йому до інституту треба вступати на платне відділення.
Оксанка любила мати, як би та до неї не належала, тому промовчала. Але наступну зарплату розділила навпіл, залишивши собі частину. Мати хоч і злилася і дорікала, все ж таки змирилася з рішенням дочки.
Коли на своє 20-річчя Оксана купила собі срібну каблучку мати влаштувала сцену, назвавши марнотратною та невдячною. Оксанка вийшла надвір, сіла на лавку і розплакалася. Раптом навпроти її будинку, біля сусідньої крамниці, вона побачила двох циганок, які пропонують перехожим погадати. Вона згадала, як зустріла літню циганку та її слова, які не зрозуміла тоді.
Але зараз Оксанка відчула весь сенс сказаного циганкою. З дитинства вона була нянькою братами та помічницею матері. А сьогодні, у день народження, не те що подарунку, навіть лагідного слова не почула. Лише молодший брат приніс їй гілочку хризантеми у подарунок, а старший навіть не привітав.
На другий день Оксанка за оголошенням знайшла кімнату в гуртожитку та внесла передоплату, зайнявши гроші у колеги по роботі. Зібравши свої речі, дочекалася з роботи мати і сказала, що йде. Мати розплакалася. Було незрозуміло, чи їй шкода Оксанку, чи шкода грошей, які дочка тепер не приноситиме.
Через рік Оксанка записалася на курси масажистів та успішно закінчивши, стала підробляти у масажному салоні. Руки у неї були сильні, масаж вона робила сумлінно, тож швидко з’явилися постійні клієнти. Так вона зустріла свого майбутнього чоловіка, Олександра.
Коли Оксана сказала батькам про весілля, то мати одразу повідомила, що подарувати їй нічого: всі гроші йдуть на іпотеку старшому синові. Оксані стало шкода старі матері, і вона дістала гаманець і, відрахувавши десять тисяч, хотіла віддати матері. Але молодший братик, який уже навчався у коледжі, сказав:
– Сховай гроші і більше не допомагай нам.
Оксана здивовано дивилася на брата.
– І вистачить батьків шкодувати: все життя на тобі їздять, – сказав брат.
Мати спробувала заперечити синові, але він пішов у свою кімнату і зачинив двері. Сказавши батькам, коли приїхати на реєстрацію, Оксана пішла. Їй було все одно, чи зроблять батьки подарунок на весілля чи ні; вона точно знала, що буде старатися, щоб її діти були в рівних умовах, і вже точно не купуватиме речі молодшим, обділяючи старших.
Через кілька років у Оксани та Олександра було вже двоє дітей та власний масажний салон. На батьків вона не ображалася, і вони також набагато краще стали ставитися до дочки. Що менше Оксана допомагала, то більше вони поважали дочку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
