fbpx
Життєві історії
Оксана нарешті стала щасливою. Тільки от її мама була незадоволеною. Вона вважала, що дочка її на все село осоромила – кинула законного чоловіка і подалася в місто невідомо до кого

Оксана була дуже скромною сільською дівчиною, в школі вчилася дуже добре. Гуляти ніколи не ходила, не те що молодша сестра, яка додому тільки ночувати приходила, і заміж Наталя раніше вийшла. Продовжувати навчання в місті в Оксани не було можливості, то ж відразу після школи вона влаштувалася бібліотекаркою в сільську бібліотеку.

Одягалася Оксана не за віком – сукні нижче коліна, туфлі зручні, але некрасиві; одяг їй мама купувала, Оксана не любила міряти, вибирати. Вибрала мама Оксані не лише одяг, але і нареченого.

Одного разу до неї прийшла подружка з сусіднього села, скаржилася, що син з армії прийшов, почав вживати оковиту, працювати не хоче, сил немає дивитися, як хлопець пропадає. Вона запропонувала познайомити дітей, сказала, що Івана одружити треба, тоді він за розум візьметься, а Оксанка сама теж чоловіка не знайде, так і пропаде бідна.

Прийшов Іван з мамою в гості до Оксани, сподобалася йому дівчина. Так вони і одружилися. Поїхали в РАЦС, розписалися, свято влаштовувати не стали. Невдовзі в Оксани і Івана народився син, Максим. Оксана тішилася материнству, а от Івана його батьківство не тішило.

Між Оксаною і її чоловіком все частіше виникали непорозуміння, її мама весь час втручалася, постійно їх мирила, не хотіла, щоб дочка одна залишилася, такий-сякий, а чоловік в будинку є. Так звикла думати і сама Оксана. Синочок підростав, більше всіх бабусю любив.

У селі закрили бібліотеку, Оксані зовсім не хотілося домогосподаркою бути, почала шукати роботу, а всюди освіту потрібно і досвід роботи бажаний. Сестра молодша запропонувала в місто влаштуватися кудись, але Оксана зовсім не хотіла з села виїжджати, навіть для заробітку.

Взяли Оксану в магазин помічницею: прибирала вона там, товар розкладала, копійки отримувала, але зайнята була. Одного разу в магазин заїхав Михайло. Він був уродженцем цього села, але давно виїхав в місто і став великим бізнесменом. Оксана відразу йому дуже сподобалася.

Михайло теж сподобався Оксані, але про таке вона і думати не могла, адже у неї був чоловік. Від людей дізналася, що Михайло був одружений, дружина його кинула, то ж тепер він був вільним.

З того дня Михайло став частим гостем в магазині Оксани. І цукерки їй купував і квіти польові збирав для неї – відмовлялася, навіть поговорити з нею не вдавалося. Після роботи чекав, щоб просто побачити, Оксана втікала від нього, боялася в очі подивитися. У селі люди швидко все помічають, чоловікові розповіли, але йому було байдуже, він міг навіть відпустити дружину. Не було у них любові, вони з Оксаною навіть розмовляли рідко.

Через кілька місяців Михайло знову приїхав в село і запропонував Оксані вийти за нього заміж. Сказав, що забути її не може. Несподівано для себе Оксана погодилася, чоловікові сказала, що ніколи його не любила, вісім років живуть разом, а ставляться один до одного немов чужі. Івана не довелося довго вмовляти, на розлучення подали, а через кілька місяців Оксана переїхала до Михайла, у нього квартира в місті була.

Оксана нарешті стала щасливою. Тільки от її мама була незадоволеною. Вона вважала, що дочка її на все село осоромила – кинула законного чоловіка і подалася в місто невідомо до кого.

Фото ілюстративне – news.tut.by.

You cannot copy content of this page