В житті Оксани трапилася дуже сумна історія – вона понад життя кохала одного, а заміж вийшла за іншого. Так і прожила все життя без любові, хоча і намагалася бути для чоловіка хорошою дружиною. Проте, кохати Ігоря вона не переставала. Чоловік, звичайно, ні про що не здогадувався. Доля дуже сильно все переплела.
В свого одногрупника Ігоря Оксана закохалася ще на першому курсі. У ньому було щось особливе, що вабило всіх дівчат. Але з поміж інших він вибрав Оксану. Це було перше, справжнє кохання. П’ять років проминуло непомітно і після випускного закохані змушені були на деякий час роз’їхатися по своїх домівках. Але Оксана любила і вірила, що вони колись будуть разом.
Але з часом вона стала помічати, що їхні зустрічі ставали все рідшими, Ігор все рідше телефонував їй, а потім і зовсім зник. Оксана була симпатичною дівчиною, тому завжди подобалася чоловікам. У неї було багато залицяльників, та вона все ще чекала Ігоря. Але коли зрозуміла, що чекати марно, погодилася вийти заміж за одного з них. Від спільних знайомих Оксана дізналася, що Ігор живе в приймах у якоїсь дівчини і вони збираються одружитися.
Оксана теж вийшла заміж, за нелюба. Думала, що в процесі життя його полюбить, сподівалася, що дитина усе змінить. Але дитя в їхніх родині чомусь не з’являлося.
Минуло п’ять років і якось Оксану відправили з роботи на курси підвищення кваліфікації. Діватися було нікуди і вона поїхала до обласного центру, це ж всього на два тижні. Йдучи знайомою вулицею, вона випадково зустріла Ігоря. Ця зустріч була доленосною. Ігор розповів їй, що має сина. Оксана дивилася і танула в очах коханого, а він говорив-говорив без упину про те, що їх зустріч — це доля. Розповідав, як сумував за нею, як кохав її усі ці роки і як одружився із співчуття до жінки, яку кинули, коли вона вже чекала дитину.
За розмовою вони і незчулися, як наступила ніч. В гуртожиток повертатися вже було пізно, тому Ігор запропонував їй заночувати у готелі. То була ніч, яка змінила їх життя. Всі ці два тижні Ігор взяв на роботі відпустку за свій рахунок, і кожного дня, як на крилах, летів до своєї коханої, а ввечері повертався до жінки й дитини.
Після курсів Оксана повернулася в село до чоловіка і до звичного життя. З Ігорем вони вирішили залишити все, як є. Адже у них сім’ї, вони не хотіли робити боляче іншим людям. Вдома було усе як завжди, крім гори невимитого посуду та розкиданих по всій квартирі речей чоловіка. Через кілька тижнів Оксана зрозуміла, що чекає дитину. Коли про це дізнався її чоловік, то дуже зрадів, він навіть і гадки не мав, що дружина йому зрадила. Через дев’ять місяців Оксана народила симпатичну дівчинку і назвала її Надією. Про Ігоря вона більше нічого не чула.
***
Надійка росла хорошою дівчинкою, добре вчилася, тому після школи поїхала в обласний центр поступати в університет. Якось дочка приїхала додому і зізналася мамі, що закохалася і що хлопець приїде до неї свататися. Донька була вже на третьому курсі, то ж Оксана вирішила не перечити. До старостів готувалася грунтовно – наготувалася, наче на весілля. Коли на порозі вона зустріла Ігоря, ледь не зомліла – нареченим їхньої доньки виявився його прийомний син. В той вечір Оксана зізналася Ігорю, що Надійка – їхня спільна донька.
Оксані і Ігорю так і не судилося стати чоловіком і дружиною, але на рушничок щастя стали їхні діти, тому тепер вони були сватами.
За мотивами “КОХАНИЙ СТАВ СВАТОМ, БО ВСЕ ЖИТТЯ ПРОЖИЛА З НЕЛЮБОМ”, Тетяна ЧИРВА.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
