fbpx
Життєві історії
Одного вечора я вкладала дитину спати, Матвій повернувся якраз з роботи і покликав мене на кухню. Він тоді мав свій бізнес, заробляв багато грошей і сказав, що знайшов іншу

Ця моя історія непроста, на жаль, мені шкода, звісно, але так вже життя моє склалося на сьогоднішній день.

Я свого часу вийшла заміж в 28 років, це таки трохи пізно для дівчини в наш час, самі розумієте і я це розуміла добре. Просто свою юність я витратила на несерйозного хлопця. Ми довго зустрічалися, я мала до нього щирі та світлі почуття, справа у нас наближалася до весілля, а в один день він просто сказав мені, що не хоче ще одружуватися, передумав просто, зважив все, він ще молодий, у нього все життя попереду, хоче поїхати за кордон, там перспектив більше, а якщо в нього будуть дружина та діти, то нічого хорошого його в житті цьому не чекатиме. Одним словом, ось так просто він від мене відмовився. Це було справжньою несподіванкою для мене.

Заміж вийшла я за повну протилежність свого колишнього: дуже правильного та серйозного чоловіка, він на 5 років був старший за мене, раніше одружений не був, просто жив колись декілька років у цивільному шлюбі, але нічим серйозним це не закінчилося.

Моя мама щиро раділа за мене, просто скакала від щастя – ну нарешті, донечко, ти залишила того невдаху і знайшла собі справжню хорошу людину, та ще й бізнесмена хорошого. З таким чоловіком ти будеш щасливою.

Після весілля ми з Матвієм відразу оформили кредит на двокімнатну квартиру, і майже відразу, тобто десь за півтора року, віддали половину боргу за неї – чоловікові в бізнесі дуже щастило, на той час він добре заробляв.

Скоро у нас народилася прекрасна донечка, через два роки після нашого весілля. Щастю нашому просто не було меж! Мені все ж 30 років вже було, і це наша перша дитина, тому я раділа найбільше.

З народженням дочки, щоб більше заробити для своєї сім’ї, чоловік ще більше став присвячувати часу своєму бізнесу: їздив у різні відрядження по країні і за кордон, укладав з кимось різні угоди, приїжджав щасливий, давав мені карту і казав йти і витрачати гроші по магазинах з донькою стільки, скільки захочемо на якісь свої жіночі речі. Йому подобалося, коли в домі був достаток і Матвій пишався собою, коли ми ні в чому не мали потреби.

Чотири роки тривало таке щастя. А потім щось чоловік засумував, а я помітила це все відразу: начебто їздить кудись, укладає свої угоди, але грошей на карті не було стільки, як колись в найкращі часи, я стала економити, бо розуміла, що щось пішло не так. Ну да, достаток, не більше.

Ну нічого такого поганого в тому я зовсім не бачила, адже в бізнесі таке буває, і так будинок повна чаша, та й за кредит не треба платити величезні гроші, адже велику суму ми вже повернули. Дочка вже в садок пішла, я не могла сидіти на місці, повернулася на свою улюблену роботу.

Але все ж я хвилювалася за свого чоловіка – якийсь Матвій сумний ходить останнім часом, напевно, бізнес зовсім не йде, тому і ходить сам не свій, намагалася я виправдати чоловіка. Але якось він приїхав з роботи, і покликав мене на серйозну розмову. Це було рік тому, доньці якраз напередодні виповнилося всього п’ять років.

Я пішла в дитячу кімнату і поклала дитину спати, а сама прийшла на кухню, поговорити з Матвієм. Чоловік довго ходив з кутка в куток, не знав як зі мною почати розмову, і раптом сказав: “Я знайшов іншу! Причому давно – пів року назад ми познайомилися, я й досі з нею. Я щасливий там і хочу залишитися з нею, я обрав не тебе. Вибач, це життя, багато сімей розлучаються, я не хочу більше сам сумним ходити, вам говорити неправду, краще нам розлучитися!” Наче сон це був для мене якийсь недобрий.

Звичайно ж, я плакала, просила не залишати нас з донькою, хоча б не розлучатися, але чоловік сказав, що вже все вирішив і подає на розлучення. Поки дочка спала, Матвій зібрав свої речі, а потім залишився ще на 10 хвилин, щоб сказати, що свою частину за кредит він платити буде, аліменти теж, але жити у нас не буде. Домовилися ще про те, що дочка нічого не повинна знати, будемо робити вигляд, що тато постійно у відрядженнях, але обов’язково буде приїжджати якнайчастіше, чоловік впевнений був, що так для доньки буде краще, а потім вона підросте і сама все зрозуміє. Матвій поїхав. Ця була сама непроста ніч в моєму житті.

Ось минув рік, ми давно в розлученні, я вже трошки заспокоїлася, звикла з тим, що живу сама, що самотня. Матвій, як і обіцяв, таки періодично приїжджає до нас з донькою, привозить багато подарунків і солодощів, але цей час я відчуваю до чоловіка щире кохання і дуже хочу, щоб він скоріше поїхав до нас, хочу його побачити. Але дочка намагається його утримати вдома якомога довше, вона теж дуже любить батька і сумує без нього.

Ми й досі говоримо неправду їй, що у тата знову термінове відрядження, що йому треба вже швидко їхати. Але так не може весь час тривати! Донечка росте, скоро почне все розуміти, наша неправда розкриється. Та й я вже не залізна, мене засмучують приїзди чоловіка, я хочу створити сім’ю, але, що мені сказати доньці, як пояснити усе. Виходить, що Матвій переклав всю відповідальність на мої плечі. Час минає, я бачу, що він повертатися до нас і не думає, з кожним днем переконуюся в тому, що мені не варто чекати його, краще створити нову сім’ю, адже роки мої минають.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page