fbpx
Життєві історії
Одного вечора Марія довго чекала чоловіка з роботи, а він повернувся дуже пізно. Тоді дружина просто не відкрила йому двері. Він просив, стукав, усі сусіди повиходили, але Марія вирішила двері таки не відкривати. Тоді чоловік пішов жити до мами. Марія відразу зраділа, але чоловік не повертався додому вже багато днів і вона вирішила йому зателефонувати. Та він сказав відразу, щоб вона влаштувала дитину в дитячий садочок, а сама влаштувалася на роботу, адже він не повернеться ніколи. Тепер вся родина вмовляє чоловіка Марії повернутися додому, але він відмовляється

А ще зовсім не так давно все у Марії було, як то кажуть, в чистому шоколаді – чоловік, дім – повна чаша, вже чималенький гарненький синочок п’яти років. Здавалося б, що бажати більшого та кращого вже неможливо.

Марія сама не працювала, її чоловік Володимир виконував всі її бажання, добрим було те, що матеріально міг собі це дозволити, зарплата у нього набагато вище середньої, заробляввін досить таки непогано.

Хочеш няню для дитини – запрошуй, будь ласка, не хочеш прибирати і готувати – бери помічницю на два-три рази на тиждень, бажаєш п’яті за рахунком чобітки або друге у цьому сезоні недешеве пальто – купуй, немає проблем ніяких зовсім, все, як вважаєш за потрібне.

Дитину возили по гуртках і студіях мало не з року, все це чоловік теж оплачував сам без будь-яких зайвих запитань. Треба, значить треба.

Єдиний мінус такого сімейного життя полягав у тому, що Марія з сином абсолютно не бачили чоловіка і батька вдома, адже він з’являвся рідко.

– І ти віриш, що він у тебе на роботі мало не щодня сидить до першої години ночі? – сміялися знайомі в обличчя Марії не раз. – Ну вір! Тільки потім не скаржся нікому, якщо щось там дізнаєшся потім. Я б на твоєму місці давно вже поставила питання перед ним – що це за справи такі, що чоловік приходить додому, коли йому захочеться? Нехай припиняє додому так пізно повертатися мало не щодня. Робочий день до семи вечора, то значить, що рівно о восьмій годині вечора чоловік має бути вдома. А якщо о восьмій годині вечора чоловіка немає, то двері замикаєш і все. А що? Нехай йде туди, де сидить оце цілими ночами.

І в останній раз, коли чоловіка вже пізно ввечері не було вдома, Марія таки взяла і просто замкнула двері. А нічого ходити ночами невідомо де, коли дружина так довго чекає вдома з готовою вечерею.

– Я не жартую з тобою зовсім, – попередила вона чоловіка. – О дев’ятій годині вечора тебе вдома немає – можеш не приїжджати взагалі. Не пущу, бо не уявляю де ти там так довго сидиш. Ну невже так можна?

Сказано зроблено. Чоловік, звичайно, затримався знову, приїхав в ночі до замкнених дверей – і Марія влаштувала справжній театральний номер. Чоловік стукав у двері, дзвонив, а дружина йому просто не відкривала двері, він просив через двері, що втомився, хоче відпочити, вона сперечалася, на голосну розмову в ночі вийшли сусіди – вийшло дуже незручно пере чужими людьми.

Чоловік, солідний респектабельний, як якийсь там незрозуміло хто, цілу ніч стукав в квартиру до себе додому на очах у всіх сусідів. Але сама марія тоді дуже тріумфувала по-справжньому- нехай, мовляв, весь будинок дізнається, скільки ти додому приходиш, і де ти так довго ходиш. Нехай всі зрозуміють, як мені з тобою живеться.

І на наступний день Марія теж закрила вхідні двері в квартиру. Тільки чоловік вже не стукав – повозився з замком біля вхідних дверей, і зрозумівши, що двері на зачинені, як і минулого разу, пішов кудись.

Марія спочатку зраділа – так йому і треба. Щоб знав, як додому приходити пізно. Нехай йде туди, звідки прийшов, а то зовсім перестав зважати на її прохання.

Потім занепокоїлася і подзвонила сама. Чоловік сказав, що він у батьків, поживе у них, поки графік роботи не ввійде в нормальну колію.

– Ах так? – впевнено сказала Марія чоловікові. – Ну і сиди там, у матусі своєї! Можеш взагалі не повертатися тоді додому, як знаєш, сам не розумієш, що ти втрачаєш.

І що ви думаєте – він так і зробив. Не повернувся додому таки. Уже два місяці минуло.

Через кілька днів зателефонував дружині і сказав, щоб влаштовувала сина в дитячий садочок, йшла на роботу. Хотіла жити сама – викручуйся. Ніяких більше нянь і дорогих гуртків. Пообіцяв на дитину аліменти якісь платити, але то невелика виявилася сума. Для Марії це насмішка, але у чоловіка, виявляється, офіційна зарплата копійки.

– Ще скажи спасибі, що квартиру не ділю між нами, я її залишу своїм дітям, – мовив чоловік Марії.

Втім, дозволив в крайньому випадку приводити дитину на обід до свекрухи. Але самої Марії ловити там нічого – свекруха її ніколи не любила.

Марія зараз сидить абсолютно без грошей, йти працювати за 6 тисяч гривень на те місце, що їй знайшли подруги, оператором в колл-центр, не хоче абсолютно – вона і не знала, що такі зарплати бувають і люди на такі гроші живуть. Дитину в садочок так і не влаштувала. Скаржиться тепер подругам, просить гроші на їжу, але співчуття не знаходить вона зараз ні в кого.

Грошей вже не дають, так, хто пачку макаронів, хто пару яблук дитині, хто кусок фаршу, але все це вже з гримасами, тому що – ну скільки можна. Вона ж ходить кожен день, просить, дзвонить – дайте грошей, дайте що-небудь поїсти, поповніть рахунок на телефон.

І з одного боку, по заслузі, з іншого – шкода їх. Особливо дитину малу ще зовсім. Краща подруга зателефонувала чоловікові, мовляв, вистачить вам вже сперечатися, пожартували і буде з вас. Він сказав – ніяких жартів, це був її вибір.

А родичі розділилися на дві частини, одна частина близьких людей шкодує Марію з дитиною, допомагає, чим може, а інша – говорить, що сама в усьому винна.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page