Наважитися написати сюди мені було непросто, але зараз іншого виходу не бачу, адже маю отримати хороші поради, щоб врешті змінити на краще своє життя, якщо це ще можливо.
Мене звати Ольга, мені 37 років, а Миколі, моєму чоловікові вже – 40. Ми живемо в шлюбі 12 років. У нас з Миколою двоє дітей. Синочкові – 11 та донці 10 років.
Раніше Микола вже був одружений один раз і в нього є дитина від першого шлюбу, але вони не спілкуються між собою, так як його колишня дружина живе в іншому місті, дуже далеко від нас. З першою дружиною вони розійшлися ще до знайомства зі мною, тому я не причина їх розлучення.
Перший час в нас все було добре. У Миколи був власний бізнес, який приносив непоганий прибуток йому. Я після декрету також працювала, тож жили ми в достатку цілком. Стосунки в сім’ї теж були дуже хороші, чому я теж дуже раділа.
Ми з чоловіком щиро кохали одне одного та навіть якщо й виникали якісь суперечки чи непорозуміння, ми дуже швидко знаходили спільну мову і все закінчувалося добре. Нашим стосункам таким заздрили всі наші знайомі.
Згодом, на жаль, щось змінилося і одна за одною посипалися невдачі на нас.
Почалися проблеми з бізнесом, позики. Нескінченні чималі борги. З забезпеченої родини ми дуже швидко просто перетворилися на бідняків.
Я тоді стала працювати на двох роботах, але грошей постійно не вистачало на все. Нічні зміни дуже втомлювали, а в мене не було сил, але потрібно було забезпечувати дітей і вибору в нас не було.
Втома фізична та моральна зробили свою справу. У відносинах наших теж все гірше та гірше ставало.
Микола більшу частину часу став проводити з друзями десь в гаражі подалі від дому. Причому щодня до них ходив. Ми постійно сперечалися, виникали різні непорозуміння якісь.
А одного вечора, коли він вже спав, на його телефон прийшло декілька повідомлень. Я не вагаючись перечитала їх. Я завжди довіряла чоловікові, навіть думок недобрих у мене не було, але коли прочитала це повідомлення, то так і сіла від подиву. Ці повідомлення були від іншої жінки.
Потім сльози, знову суперечки, розмови для мене важкі.
Врешті Микола зізнався, що закохався по справжньому. Я намагалася його вмовити не залишати нас з дітьми в такий складний час, але абсолютно все було марно. Я не могла прийняти і вибачити таку зраду.
І ось зрештою ми з дітьми переїхали в інше місто, до моїх близьких родичів. Я не могла бачити його байдужість до нас.
Я дуже постаріла за такий короткий час. Тільки зараз я можу хоч якось розумно міркувати. Микола відмовився від будь-якого спілкування. Навіть дітям не дзвонить. При зустрічі намагається викликати лише суперечки незрозумілі та всім виглядом показати, що я йому не потрібна. Відмовляється допомагати дітям грошима. На аліменти я не подавала.
Але навіть після всього цього, я відчуваю, що й досі кохаю його. При дітях я про чоловіка нічого не кажу – ні поганого, ні хорошого, адже, як би там не було, не хочу, щоб вони думали, що в них батько поганий, що в них щось не так, як в інших людей. Я не знаю як далі бути, моя сім’я – це сенс мого життя. Живу лише заради діток.
Його нова пані молодша за нього на 15 років. Дуже налаштовує його проти мене та дітей. Як далі жити не знаю. Як на якомусь роздоріжжі. І забути його не можу і жити спокійно не виходить. Можливо, хтось був в моїй ситуації, буду вдячна за хорошу пораду. Як повернути чоловіка в сім’ю і чи реально це, адже ми були такими щасливими?
Фото ілюстративне.
