Я народилася і виросла в селі, після школи я поїхала в місто вчитися, але потім знову я повернулася додому, бо не могла залишити маму саму.
Вийшла заміж я за хлопця з нашого села, Микола був на кілька років старший за мене.
Жили ми не погано, обоє працювали, ростили наших двох синочків.
Микола крутився як міг, іноді родичі допомагали, та й господарство своє було, то ж на найнеобхідніше вистачало. Жили як і всі: не краще, і не гірше.
Ось уже хлопці один за іншим в школу пішли, а я влаштувалася на роботу в місцевий магазин.
Тут Микола наважився поїхати на заробітки, на будівництво. Деякі чоловіки з села їздили, працювали і сім’ї свої непогано забезпечували, тому і він теж поїхав.
Всі домашні турботи, господарка, діти тепер були на моїх плечах, бо ж чоловік поїхав заробляти гроші.
Спочатку все було добре, Микола став заробляти, ми почали краще жити.
Але одного разу, якраз перед Великоднем, Микола додому з заробітків не приїхав, і навіть не зателефонував мені, щоб пояснити, що сталося.
Від мене від також слухавку не брав, і я пішла до його мами, в надії, може вона щось знає, і прояснить ситуацію.
Свекруха і справді знала правду, бо Микола їй телефонував і повідомив, що більше не приїде додому.
Попросив передати це мені, щоб я його не чекала.
Він знайшов собі жінку, з квартирою, і залишається з нею жити, а зі мною розлучається.
Ця новина була потрясінням не тільки для мене і наших дітей. Все село гуділо про це.
Мені тоді було дуже погано, та й сини зовсім перестали вчитися, вони теж важко переживали наше розлучення.
Аліменти Микола сам не платив, а я не стала подавати, сенсу не бачила, старший уже виріс, а молодшому ще трохи залишилося до повноліття.
Тоді я продала все, що у мене було, і поїхала в місто, вирішила розпочати нове життя.
Родичі допомогли влаштуватися на роботу, так що потрохи я почала звикати до нового життя.
Згодом старший син одружився, я стала бабусею.
Обидва сини так і не пробачили батька і не згадують його взагалі. За ці кілька років вони багато пережили.
Але нещодавно знову прогриміла приголомшлива новина на все село.
Нова дружина Миколи везе його додому, тому що Микола важко занедужав.
Не потрібен Микола став, їй здоровий і працюючий чоловік потрібен, а не зайвий клопіт.
Привезла вона його до літньої матері, і поїхала.
Зараз за Миколою і мамою доглядає його рідна сестра.
Діти жодного разу не прийшли провідати батька, не пробачили його досі і за батька не вважають.
Я лише раз прийшла до нього, він зрадів, як мене побачив.
Не пішов би до іншої, я б його до кінця доглядала, але він сам вибрав таке життя. За все треба платити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
