fbpx

Одного разу я випадково зустріла в магазині чоловіка своєї подруги з якоюсь незнайомою пані. Вона йшла з квітами, обоє щасливі були, посміхалися і все відразу стало зрозумілим. Я прийшла додому і довго не могла забути ту зустріч. Надії я нічого не хотіла говорити, а вирішила відразу подзвонити її чоловікові

Хоче ще спочатку зазначити, що я дуже довго вагалася, перш ніж писати сюди, але дні минають, а спокійніше мені не стає. Дуже хочу поділитися з читачами і читачками своєю проблемою, щоб на душі стало легше, адже сама не можу збагнути – зробила я вірно чи ні.

Напишу трішечки про себе, для розуміння того, що зробила я.

Я мама двох дітей, маю гарну роботу і турботливого та доброго чоловіка. Живемо ми з Андрієм не шикарно, звісно, але маємо свою квартиру, автомобіль, можемо дозволити собі раз у рік поїхати на відпочинок усією сім’єю.

Андрій мій отримує зарплату 14 тисяч гривень, а я трохи менше – 9 тисяч. Але для нашого невеличкого містечка це гарні гроші, адже й у мене робота легка, я, особливо, не перепрацьовую.

Загалом я вважаю та завжди вважала свою сім’ю зразковою, і для мене сім’я – найбільша людська цінність.

А зовсім нещодавно я, випадково, дізналася, що чоловік моєї подруги зраджує. Я одного разу, зовсім не сподіваючись на те, адже це для мене було величезною несподіванкою, зустріла його з тією жінкою в магазині, вони обоє там купували продукти, я зрозуміла, що вони десь разом орендують якусь квартиру.

Свою подругу Надію я знаю ще зі школи, ми з нею дружимо багато років, тому я не могла це просто так залишити і робити вигляд, наче нічого не знаю, мені дуже шкода було її.

Після тієї зустрічі я подзвонила її чоловікові і він мені зізнався в усьому, але сказав, що розчарувався в тій жінці і вони вже більше не зустрічаються, для нього це пройдений етап. Він зрозумів, що то була помилка, просив нічого не говорити Надії, щоб вони разом і надалі жити.

Я й промовчала. Бо хвилювалася, якщо я скажу Наді все, то вони розлучаться і вийде так, що я зруйнувала їх сім’ю, адже втрутилася до них.

Вони зараз живуть, як ні в чому не бувало. Подруга ще частенько любить нахвалювати свого чоловіка, що, мовляв, заробляє гарно, квіти дарує їй, водить в кафе, хоча в багатьох сімейних ар немає такого. Чоловік квіти дарують раз в рік. а про похід в кафе чи в ресторан просто так, то й мови бути не може у сімейної пари. Вважає їх нещасливими, а себе щасливою.

Я не знаю чи її чоловік і далі зустрічається з тією пані і чи взагалі він мені правду говорив. Але вирішила не втручатися в їх сім’ю.

Та минуло трохи часу, а я не можу дивитися подрузі в очі. Якийсь такий тягар у мене на душі від усього цього, що не передати словами, наче я завинила перед нею. Можливо, я негарно вчинила і мала б зробити по-іншому.

Порадьте мені щось, бідь ласка, бо важко на душі, непросто з цим жити. Як би ви вчинили на моєму місці?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page