Звати мене Віра Анатоліївна, мені вже 72 роки. Але виглядаю я набагато молодшою за свої роки – років на 62. Я завжди доглядала за собою, ще з молодості, тому і маю зараз такий доволі непоганий вигляд.
Ми з чоловіком завжди жили в достатку. Все життя він працював на керівних посадах і завжди добре заробляв, тому жили ми доволі добре і були забезпеченими людьми.
Єдине, що нас засмучувало, це те, що у нас довго не було дітей. Коли я змогла народити сина, то нашому щастю просто не було меж.
Стала я матір’ю в доволі пізньому віці, мені було тоді вже 36 років. Сина ми назвали Богданом, бо і справді вважали, що він нам Богом даний. Богданчик ріс так, що відмови від нас він не знав ні в чому.
Жили ми у великій трикімнатній квартирі, була у нас машина, була і дача. Щоліта ми відпочивали на морі.
Я так сподівалася, що коли ми підемо на пенсію, то мандруватимемо. Але доля розпорядилася інакше: мій чоловік через рік після виходу на пенсію дуже захворів. Замість подорожей ми з ним проводили час у лікарнях. Але врятувати мого чоловіка лікарі так і не змогли. За півтора року його не стало.
Мене ця подія дуже вибила із колії, адже все життя я прожила біля свого чоловіка, з яким була впевнена у завтрашньому дні.
А тут і син прийшов додому з новиною – Богдан оголосив, що одружується. Виявляється, дівчина чекає дитину, і весілля треба було робити негайно.
Невістка мені не дуже сподобалася, але я вирішила не втручатися в життя сина, і навіть запросила молодих до себе, адже квартира і справді була величезною.
До того ж, після народження онука, я наче ожила. Я знову захотіла жити, він просто повернув мене до життя.
Тетяна, невістка моя, виявилася лінивою, до того ж, капризною. Їй все було не так, вона постійно картала мого сина, що він мало заробляє.
Потім мій Богдан вирішив зайнятися бізнесом. Але грошей він не мав. Він вмовив мене продати нашу дачу і віддати йому гроші.
Я погодилась. Але з бізнесом у Богдана нічого не вийшло, бо він трохи не до того: в результаті – він втратив усі гроші.
У нас почалися проблеми із грошима. Адже працювати нормально Богдан не хотів. Молоді почали часто сваритись через гроші. Коли Олежику було п’ять років, Тетяна з Богданом розлучилися.
Тетяна забрала онука та поїхала жити до своїх батьків. Проте, ми продовжували спілкуватися. Я їздила в гості до сватів та онука.
А ось Богдан знову одружився, і привів невістку, ще гіршу, ніж попередня. Його дружина Лариса дуже любить гроші. Вона набагато молодша за Богдана і любить дорогі речі.
Щоб виконувати усі забаганки нової дружини, Богдану доводилося постійно гроші в мене просити.
Одного разу я серйозно захворіла, і трохи злякалася за своє життя. Тому я написала заповіт. Свою квартиру я заповідала своєму онукові, Олежику.
Пізніше я повідомила про це своєму сину. Що тут почалося! Син просто засмутився, а ось нова невістка слів не вибирала, щоб пояснити мені, настільки неправильно я вчинила по відношенню до свого сина.
Найприкріше, що син її навіть не зупинив.
Живуть вони у мене, зі мною не розмовляють, а якщо розмовляють, то лише на підвищених тонах.
Навіщо я лише про все розповіла синові? Потрібно було просто написати заповіт і мовчати про це. Хай би все розкрилося вже після мого відходу в кращий світ.
А який тепер я можу знайти вихід із ситуації, я навіть не знаю. Може, ви мені щось підкажете?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
