Я розлучилася з чоловіком і залишилася практично без даху над головою. Перший час я квартиру знімала, але потім втратила роботу, і мені не залишалося нічого, як збиратися і їхати за кордон.
І тут мене дуже здивували мої родичі, які мене абсолютно не підтримали. А навіщо тоді рідні люди, якщо у важку хвилину вони не протягнуть руку допомоги?
Заміж я вийшла невдало, я і сама це бачила, що у чоловіка мого купа недоліків, але тоді я вже дитину чекала, а Анатолій зробив пропозицію. Як і більшість жінок, я сподівалася, що в сім’ї він зміниться, адже відтепер він в новій ролі – батько сімейства.
Та, дива не сталося, і навіть поява дитини не змінила поганих звичок чоловіка – він продовжував гуляти з друзями допізна, приходити додому нетверезий, і абсолютно не приділяв увагу ні мені, ні малюку.
Жили ми в квартирі чоловіка, яка йому дісталася у спадок від його дідуся. Квартира була маленька, без ремонту, але я і тому раділа, бо все ж, є окреме житло, і це дуже добре.
З Анатолієм прожили ми 7 років. Я навіть згадувати не хочу все, що у нас було, він навіть не соромився приводити до нас додому інших жінок. Мені спочатку про це сусіди говорили, а потім я вже і сама це побачила.
Одного разу я прийшла додому з дитиною після прогулянки і побачила в коридорі жіноче взуття. Я вибігла з квартири на вулицю, а коли повернулася, нікого вже не було.
Анатолій тоді в очі мені сказав, що не любить мене більше, і не хоче зі мною жити. Ну як я після цього мала з ним залишатися? Я сама подала на розлучення, сподіваючись, що мої батьки мене підтримають.
Та коли я до них прийшла, і все їм розповіла, їхня реакція мене дуже здивувала. Тато мовчав, бо всі важливі рішення в нашій сім’ї завжди мама приймала. А мама попросила мене зайти з нею на кухню, і там, за зачиненими дверима, такого мені наговорила, що я такого від неї і не сподівалася.
Мама сказала мені, що я мала терпіти за будь-яких обставин, бо зараз такий час, що доброго чоловіка знайти важко.
– От розлучилася ти з чоловіком, і що ти думаєш, що зараз щось краще собі знайдеш? А про дитину ти подумала, як їй без батька жити? І за що, взагалі, ти збираєшся жити, а головне – де? – вичитувала мене мама.
Батьки мої жили в двокімнатній квартирі, але прийняти мене до себе після розлучення вони не захотіли.
Моя старша рідна сестра дуже добре живе з своїм чоловіком, у них є свій приватний будинок на околиці нашого містечка. Я розповіла сестрі свою ситуацію і попросилася на деякий час до неї пожити, але сестра мені категорично відмовила. Як і мама, вона вважає, що я в першу чергу мала думати про дитину, а не гарячкувати і подавати на розлучення.
– Мало ти, сестричко, життя знаєш! Ти що думаєш, ти така одна? Але ніхто від чоловіка не втікає через кожну дрібницю.
Послухала я своїх родичів, і розумію, що вже нічого не розумію в цьому житті.
Розсудіть, хто з нас правий? Невже я і справді мала таке пробачити своєму чоловікові?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
